Всё для Учёбы — студенческий файлообменник
1 монета
doc

Студенческий документ № 025596 из ИПВ

1. Французька революція, що спалахнула 1789 року, поклала край давній дружбі Берка з очільником англійських лібералів, Чарльзом Фоксом, що , як і решта борців за людські права, привітав революційні події у Франції, тоді Берк вважав їх жахливою демонстрацією охлократії. Едмунд Берк: В своїй книзі "Роздуми про Французьку революцію" (опублікова в 1790), Берк виклав свої переконнаня про те, що свобода може бути тільки в рамках закону й порядку, а всі реформи мають здійснюватись поступово, в еволюційний спосіб. Саме погляди Берка в тому числі вплинули на рішення британського уряду розпочати війну з Францією. Ще більш переконливо з нищівною критикою дій і поглядів французьких революціонерів виступив Берк у памфлетах з приводу тодішніх французтьких подій. Берк вважав, що кожна революція безоглядно нищить духовні ресурси суспільства й культурно-ідеологічнмй набуток століть. Радикалізму французьких революціонерів він протиставив британську конституцію та її засади: турботу про політичну спадковість і природний розвиток; повагу до політичних традицій і конкретних правових норм замість абстрактної ідеї закону, чи його сурогату духу закону. Берк був переконаний, що будь-який перерозподіл власності завжди веде до множення в суспільстві несправедливості й загрожує соціальною катастрофою. Чимало ідей Е.Берка здаються застарілими, тим більше, що стосуються вони Британії (і Європи) кінця XVIII ст..Однак у мислителя є ідеї, що доводять свій раціоналізм, можуть обговорюватися і породжувати дискусії на сучасному етапі. Так, корінь зла мислитель вбачав у відстороненні від традицій і спадкових цінностей (в т.ч. управлінських). Берк вважав, що кожна революція безоглядно нищить духовні ресурси суспільства й культурно-ідеологічний набуток століть. Радикалізму французьких революціонерів він протиставив британську конституцію та її засади: турботу про політичну спадковість і природний розвиток; повагу до політичних традицій і конкретних правових норм замість абстрактної ідеї закону, чи його сурогату духу закону. Берк був переконаний, що будь-який перерозподіл власності завжди веде до множення в суспільстві несправедливості й загрожує соціальною катастрофою.

2. Свою теорію ідей Бональд черпає з Кондільяка і Мальбранша, трактуючи ідеї як божественно дані і відомі всім, але затуманені у свідомості, здатні прояснитися за допомогою освіти. Однією з таких споконвічно даних ідей постає ідея суспільства. Держава, у Бональда, вища констатація ідеї суспільства, воно знаходиться між Богом і народом, як мова посередник між ідеєю і духом. Сама мова виступає як трансцендентне вираз Бога, його інструмент для саморозкриття.

Влада, вважає Бональд, ефективна лише тоді, коли вона буде сприйнята і усвідомлена як щось вище по відношенню до людей. Якщо суспільний стан буде сприйматися як результат загального договору, на чому наполягає ліберальна думка, то й ідея поза-громадського стану може бути також результатом загальної волі, звідси, виводить філософ, небезпека від ліберальних ідей, по суті ведуть до потенції деструктіваціі суспільства. Особливу небезпеку становить для Бональда ліберальна індивідуалізація людини, вичленення його з необхідної суспільної ролі, що веде також до розладу держави. Ідея держави, вважає філософ, необхідна, але Бог все ж таки залишає людині певну свободу, яка нічого не може по суті змінити, але може істотно призупинити історичний процес. І в цьому шкода і зло цієї людської волі, бо вона тим корисніше, ніж менш себе проявляє, погоджуючись з необхідним процесом історії.

Товариство трансцендентно для індивіда, тому він не може робити ніяких сутнісних висновків щодо його походження ролі і функції. "Якщо інші захищали релігію людини, я захищаю релігію суспільства" - так писав Бональд на захист Божественної ідеї суспільства. Товариство доіндівідуально і стоїть над індивідом. Роль і місце людини диктує йому суспільство, він існує від товариства і для суспільства, суспільство виступає як якийсь вищий творчий елемент, постійно продукує цієї людини. Суспільство, вважав Бональд, знаходиться в постійному русі, споконвіку і на віки заданому процесі природного конституювання себе.

Державу Бональд розглядає як організм, зі своєю складною незбагненною динамікою. Свої сили Держава черпає з минулого, з енергії традиції.

Свободу Бональд розглядає двояко: з одного боку людина вільна фізично, з іншого, релігійно. Іншими словами людина знаходить свободу у своєму тілі і в Бозі. Але ця двоєдина свобода завжди щось властиве лише суспільству, вона громадянська. Людина, отже, може бути вільний тільки в суспільстві.

3. У своїх творах Жозеф де Местр виступає як філософ-провіденціаліст. В роботі "Роздуми про Францію" ("Міркування сюр-ла-Франція", 1796) де Местр висуває власну теорію революції, знаходячи її причиною божественний задум, мета якого полягала в очищенні Франції від елементів, винних в "замах, вчинений на верховну владу в ім'я нації ". Такими елементами де Местр вважає звироднілі, на його думку, ліберальне дворянство і духовенство, які потрапили під вплив філософів Просвітництва. Також у розділі "Про насильницьке знищення людського виду" де Местр апологізірует війну як неминучий фактор прогресу, очищающий народи від непотрібних елементів .

4. Бенжамен Констан був у перші десятиліття XIX ст. головним теоретиком французьких лібералів. Центральна тема його міркувань, теоретичних робіт і виступів в парламенті - свобода особистості, взаємовідносини індивіда і суспільства. Індивід - творець ідей, які формують суспільний дух, соціальні та політичні інститути. Тому індивід, його духовне вдосконалення, ідейний розвиток - головна турбота суспільства і держави, яка повинна гарантувати свободу і незалежність, без цього неможливо вдосконалення індивіда. Саме на принципах свободи, вважав Констан, покоїться громадська та приватна моральність, грунтуються промислові розрахунки. Без особистої свободи для людей не буде миру і щастя. Індивідуальна незалежність, як важлива потреба сучасної людини не повинна бути принесена в жертву при встановленні політичних свобод - такою була провідна ідея міркувань Констана, центральний пункт його розбіжностей з демократичною концепцією Ж Руссо .

Констан зважує особливості та недоліки різних форм правління, проводить ретельний аналіз політичної влади в роботі "Принципи політики" (1815), де розвиває ідеї буржуазного лібералізму і ідеалом державного устрою вважає конституційну монархію по англійському зразку. Що стосується політичного устрою, то Констан вважав, що воно не повинне приймати риси рівності як це було в античності, коли влада повинна була бути розділена між усіма громадянами. Нове розуміння свободи та взаємодії з владою по Констану означало, насамперед, гарантії прав особистості (захист від свавілля влади, право висловлювати свою думку, розпоряджатися власністю, впливати на рішення влади, і т. д.). Незалежність індивіда в приватному житті можлива, тільки якщо влада держави обмежена, неважливо при цьому, чи залежить її суверенний характер від народу чи від монарха. Нові вимоги управління найкращим чином, на думку Констана, забезпечує представницька система правління, за допомогою якої нація передоручає декільком індивідам те, що не хоче робити сама. При цьому, Констан засуджує будь-яку форму загального голосування. На його думку, участь у виборах має бути обмежена колом громадян, що задовольняють майновому і освітнього цензу.

5. Демократія в Америці" - збірка загальних думок про функціонування держави та осмислення державно-правового минулого європейських країн. У цій праці Токвіль сформулював теорію демократії, виклав погляди на такі ключові проблеми, як співвідношення рівності і свободи та існування суперечності між ними. Головна ідея праці - визнання історичної неминучості занепаду аристократії та постійного і неухильного руху у напрямі свободи і демократії. Він стверджує, що поступовий розвиток рівності є факт провіденційний і наявні всі його головні ознаки: він існує у всьому світі, поступово і з кожним днем дедалі більше виходить з-під влади людини, і всі події, як і всі люди, служать цій рівності. Розуміючи рівність як демократію, він зазначає: "Незважаючи на всі недоліки, правління демократії все-таки більш, ніж будь-яке інше здатне сприяти процвітанню... суспільства". Разом з тим Токвіль велику увагу приділяв організації державної влади, що за демократії має особливо велике значення. Зокрема, аналізуючи американську державно-правову систему, він підкреслював важливе значення "системи стримувань та противаг" і теорії розподілу влад, які знайшли закріплення в американській конституції. Автори Конституції США, за словами Токвіля, чітко розуміли потребу в тому, щоб крім народу існувала певна кількість властей, які, не будучи абсолютно від нього незалежними, користувалися б, однак, у своїй сфері досить значним ступенем свободи - так, щоб, підпорядковуючись напряму, який вказує більшість, вони могли боротися з його випадковими бажаннями і не погоджуватися на його небезпечні вимоги. Під цим оглядом він особливо відзначає незалежність судової влади, яка, спираючись на принцип верховенства конституції перед звичайними законами, захищає основи громадянської та політичної свободи від посягань з боку законодавців. Проте Токвіль підкреслює, що недостатньо закріпити ті чи інші положення у конституції, оскільки устрій держави залежить і від інших факторів. Він, зокрема, писав, що Конституція США подібна до тих прекрасних витворів людської мудрості, які дають славу і багатства своїм винахідникам, але залишаються непотрібними в інших руках, і зазначав, що Мексика, наприклад, скопіювала американську конституцію, але постійно переходить то від анархії до воєнної деспотії, то від воєнної деспотії до анархії. Про фактори, що зумовлюють успіх американської демократії, Токвіль пише: "Фізичні причини (географічні умови - Т.А.) мають менший вплив, ніж закони, а закони - набагато менший, ніж звичаї (мораль)". Під останнім він розуміє всю сукупність знань, уявлень, думок та ідей, з яких утворюється звичайний спосіб життя, традиційний та інтелектуальний устрій народу.

Показать полностью… https://vk.com/doc5363473_28701951
47 Кб, 3 декабря 2011 в 11:30 - Россия, Москва, ИПВ, 2011 г., doc
Рекомендуемые документы в приложении