Всё для Учёбы — студенческий файлообменник
1 монета
doc

Студенческий документ № 025601 из ИПВ

ПИТАННЯ 1. Політична думка в Стародавньому Світі

? 1. Політичні ідеї Стародавнього Єгипту.

2. Загальна характеристика політичної думки Месопотамії.

3. Політичні ідеї Стародавньої Індії.

4. Політичні вчення Стародавнього Китаю.

?Література

Основна: 1. Александров Г.Ф. История социологических учений. Древний Восток. - М., 1959.

2. Древнеиндийская философия. Начальний период. - М.: Мысль, 1972. -271 с.

3. Древнекитайская философия. Собр. Текстов в 2-х томах. Т. 1-2. - М., 1972.

4. Кирилюк. Ф. Стародавня політологія. - К., Товариство "Знання" України, 2000.

5. Лукьянов А. Е. Лао-Цзы и Конфуций.- М.: Восточ. лит., 2000.

6. Очерки исламской цивилизации. - М., 1991.

7. Переломов Л.С. Слово Конфуция. - М., 1992.

8. Хрестоматия по истории Древнего мира (под редак. В.В.Струве). - М., 1959. - Т.1.

9. Хрестоматия по истории Древнего Востока (под редак. В.В.Струве и Д.Т. Редера). - М., 1963.

10. Бонгард-Левин Г. М., Герасимов А. В. Мудрецы и философы древней Индии.- М.: Наука, 1975.

11. Буддизм. Словарь. - М., 1992.

12. Васильев Л.С. История религий Востока. - М., 1988.

Загальна характеристика основних напрямків політичної думки в стародавньому Єгипті та Месопотамії. Релігійний характер політичних ідей. Початок процесу виокремлення знань про політику із міфологічного світогляду, формування основних політичних понять.

Політичні ідеї Стародавньої Індії. Веди. Упанішади. Махабхарата Рамаяна. Закони Ману. Політичні ідеї брахманізму: виправдання станово-кастового ладу: походження політичної влади та її організація.

Політичні ідеї буддизму: соціальна структура суспільства і природа політичної влади; рівність людей незалежно від касти і стану, шляхи подолання страждань.

Політичні концепції Стародавнього Китаю. Політичні ідеї Конфуція: суспільство і держава; ідеал людини; рівномірний розподіл багатств; характер управління; мораль і політика; суспільно-політичний мир.

Соціально-політичне вчення даосизму: причини нерівності і соціального зла; критика насильства; соціально-політичний ідеал.

Мо-цзи: природня рівність всіх людей; протест проти гніту і бідності; договірне походження держави; основи державного управління; розуміння справедливості.

Політичні ідеї школи "фадзя" - законників (легістів). Критика конфуціанських уявлень про політичне управління. Ідеал "законницької" держави за Шан Яном.

ПИТАННЯ 2. Політичні вчення доби Середньовіччя

1. Загальна характеристика середньовічної політичної думки.

2. Середньовічні єресі.

3. Вчення Фоми Аквинского про державу та право.

4. Середньовічні юристи.

5. Значення політичних та правових вчень у Західній Європі у період середніх віків.

Рекомендована література:

1. Азаркин Н.Н. История политических учений. - М., 1994.

2. Кирилюк Ф. Політологія Середньовіччя: Навч. посібник. - К., Знання, 2000. - 256 с. - Бібліографія: 252- 253 с.

3. Ле Гофф Ж. Цивилизация средневекового Запада. - М., 1992.

4. Лінч Джозеф. Середньовічна церква. - К.,1994.

5. Реале Дж. , Антисери Д. Западная философия от истоков и до наших дней. - Т.2. Средневековье. - СПб., 1994.

6. Хейзинга Й. Осень средневековья. - Соч. В 3-х т. - М., 1995. - Т.1.

7. Хрестоматия по истории средних веков (под ред. П.С.Грацианского и С.Д.Скадкина). - М., 1953. - Т.1.

8. Аквинский Фома // Антология мировой философии.- М., 1969. - Т.1. - Ч.2.

9. Аквінський Т. Коментарі до Арістотелевої політики.-К.: Основи, 2003.- 796 с.

Формування християнського віровчення, його основні догмати. Політична есхатологія і месіанство. Розуміння і трактування свободи і рівності. Ідеї духовної і майнової спільності. Общини в історії раннього християнства. Перетворення християнства в державну релігію і зміни його політичних ідей. Традиції ранього християнства в суспільно-політичній думці Середньовіччя.

Аврелій Августин як видний представник християнства. Природа людини і свобода його волі. Причини поневолення. Про сутність світської влади і влади від бога. Завдання держави.

Соціально-політична характеристика середньовічного суспільства. Людина в системі феодальних відносин. Вчення про перевагу духовної влади над світською. Теорія "двух мечів".

Політичне вчення Фоми Аквінського. Захист приватної власності. Схоластичне розмежування державних форм. Питання про межі підкорення державній владі. Намагання обгрунтувати відмінність царя від тирана. Проблема співвідношення світської і духовної влади.

Марсилій Падуанський. Походження держави і її функції. Церква і світське управління. Джерела влади. Перетворення політичних настанов і удосконалення суспільно-політичного ладу.

Середньовічні секти (Єресі) і їх соціально- політичні теорії. Єресі як відображення соціально-політичного протесту пригнічених верств населення.

Можна і про іслам. Соціально-політичні ідеї ісламу. Власність і рівність. Політична влада і держава. Погляди на суспільство і політичну владу Аль-Фарабі та Ібн-Сіна.

ПИТАННЯ 3.Політичні вчення Нового часу.

ЦЕ ПИТАННЯ МОЖНО РОЗКРИТИ ОДНИМ З ТРЬОХ ЗАПРОПОНОВАНИХ ВАРІАНТІВ

АБО ДЕРЖАВНО-ПРАВОВА ДУМКА В США ПЕРІОДУ БОРОТЬБИ

ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ

1. Загальна характеристика вчень зазначеного періоду.

2. Державно-правові погляди Томаса Пейна.

3. Погляди на державу і право Томаса Джефферсона.

4. Державно-правові вчення Александера Гамільтона та Джеймса Медісона.

Рекомендована література

1. Джефферсон Томас. Тексты // Американские просветители. Избранные произведения. - Т.2. - М., 1969.

2. Пейн Томас. Избранные сочинения. - М., 1969.

3. Печатнов В. О. Гамильтон и Джефферсон. - М., 1984.

4. Севастьянов Г. Н., Уткин А. И. Томас Джефферсон. - М., 1976.

5. 1. Загальна характеристика вчень зазначеного періоду

Прогресивна державно-правова думка в XVIII столітті стала поширюватися на територію британських колоній, які були засновані в XVII- XVIII століттях на атлантичному побережжі Північної Америки.

Протягом перших шести десятиліть XVIII ст., що безпосередньо передували американській революції, англійський парламент приймав закони, які душили промисловість і торгівлю в колоніях та викликали обурення в усіх прошарках колоніального суспільства.

США як незалежна держава виникла в результаті війни 1775-1783 pp. англійських колоністів проти метрополії. Особливості та характерні риси державно-правової думки США періоду визвольних змагань і конституційного оформлення нової держави в Північній Америці (ХУШ ст.) зумовлені особливостями американської революції, які відрізняли її від англійської революції, що вже відбулася, і Великої французької буржуазної революції, яка спалахнула невдовзі.

Американська революція залишила недоторканною рабовласницьку систему Півдня, яка впродовж тривалого часу після завершення війни за незалежність стримувала розвиток капіталізму. Але в цілому вона мала великі наслідки - здобуття незалежності, створення єдиної федеративної республіки, конституційну та правову інституціоналізацію буржуазно-демократичних прав і свобод.

Події американської революціївплинули на розвиток державно-правової думки, яка мала в основному прикладний характер, оскільки розв'язувала проблеми побудови держави та її конституційного утвердження. Великий вплив на розгортання революційних подій і на політико-правову свідомість колоністів справила Декларація прав Вірджінії, схвалена конвентом 12 червня 1776 р. У Декларації вперше на континенті проголошувалася природно-правова рівність людей, які за своєю природою в однаковій мірі вільні і незалежні і від народження мають право на достойне життя, набуття і володіння власністю, а також на безпеку існування.

У цілому державно-правова думка в США розвивалась у двох напрямках. Б. Франклін, Т. Пейн і Т. Джефферсон захищали ідеї демократичної республіки, народного суверенітету, прав і свобод громадян, самостійність штатів. Дж. Адамс, А. Гамільтон, Дж. Медісон, поділяючи погляди демократів про верховенство влади народу в державі, висловлювалися за сильну централізовану федеральну владу. Але всі названі мислителі і політичні діячі були прихильниками теорій природного права і суспільного договору.

Більшість зазначених та деяких інших американських просвітників водночас стали ідейними натхненниками не тільки першої американської революції 1775-1788 pp. і батьками-засновниками США (батьками американської нації), але й авторами конституцій окремих штатів. Декларації незалежності 1776 року, статей конфедерації 1777 року, Конституції США 1787 року та інших документів.

2. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ ТОМАСА ПЕЙНА

Серед названих у попередньому підрозділі імен одним із найбільш радикальних прихильників демократичного крила англо-американських мислителів був Томас Пейн (1737-1809), який у період американської війни за незалежність був популярним публіцистом. Саме Т. Пейн запропонував назву майбутньої держави - "Сполучені Штати Америки". Найбільш відомим його політико-філософським твором, у якому Т. Пейн, обґрунтовуючи ідею народного суверенітету, захищав концепцію права народу на повстання, революцію та на створення власної держави, були "Права людини" (1789). У цій праці він захищає демократичні права і свободи, які проголошені у французькій Декларації прав людини і громадянина 1789 року. Мислитель піддав гострій, емоційній, але аргументованій критиці поширену на той час думку, що після відокремлення від метрополії північно-американські колонії будуть не в змозі забезпечити розвиток промисловості, культури, безпеку.

В основі державно-правових поглядів Т. Пейна лежало демократичне трактування доктрини природного права. Він розрізняв природні та громадянські права людини. Природні права властиві людині від природи: свобода слова, друку, совісті, рівність тощо; ними вона володіла вже в природному стані. Після утворення суспільства і держави люди передають їм частину своїх природних прав. Це такі права, які людина не може захистити своєю владою. До них Т. Пейн відносив право власності, яке він вважав як право набувне, а не природне.

Мислитель один із перших чітко розмежував поняття "суспільство" і "держава", за критерієм їх виникнення, роллю і призначенням. На його думку, суспільство - це результат людських потреб, а уряд - людських вад. Урядування здійснюється виключно за згодою народу.

Всі форми правління поділяються

* на виборно-представницькі

* спадкові.

Виборно-представницька форма правління - це республіка, а спадкова - це монархія і аристократія. Урядування вимагас таланту і здібностей. Оскільки ці чесноти не передаються у спадок то, на думку Пейна, найкращою формою правління може бути тільки республіка. Засадовим принципом і необхідним атрибутом республіканського правління є права людини.

Держава, за Т. Пейном, виникає внаслідок об'єднання людей у суспільство, оскільки люди, які об'єдналися, не здатні самі охороняти справедливість у відносинах між собою. Суспільство започатковується людьми за суспільним договором - єдино можливим способом створення держави. Тому верховна влада в державі повинна належати самому народу. Із цієї ідеї народного суверенітету Т. Пейн робить висновок про право народу встановлювати або знищувати будь-яку форму правління, а також обґрунтовує право народу на повстання і революцію.

Зазначеними ідеями народного суверенітету і права на революцію мислитель мотивував припустимість і необхідність відділення колоній від Англії і створення власної незалежної держави.

Т. Пейн обгрунтував ідеї миру, що спрямовані проти війн, які, на його думку, є результатом корисливої політики правителів, їхнім ремеслом, а грабежі і прибутки - їхніми цілями. Ті уряди, які не зберігають мир, повинні бути повалені. У той же час мислитель підтримує справедливі війни, до яких відносив війни за незалежність.

Таким чином, Т. Пейн вважав, що:

1) держава є результатом розвитку суспільства;

2) завданням уряду є забезпечення безпеки, прав і свобод громадян;

3) реалізація демократичного ідеалу полягає в запровадженні загального виборчого права, забезпеченні широкого народного представництва, збереженні обмеженої приватної власності;

4) лише просвічений народ дає підстави для демократичного управління ним, і тому одне з головних завдань уряду - зробити все для підвищення освітнього рівня нації.

3. ПОГЛЯДИ НА ДЕРЖАВУ І ПРАВО ТОМАСА ДЖЕФФЕРСОНА

Державно-правові погляди американського просвітителя, юриста, філософа і державного діяча Томаса Джефферсона (1743-1826 pp.) були близькими до поглядів Т. Пейна. Він також визнавав, що всі люди від природи рівні і наділені природою невід'ємними правами, серед яких домінуючими є право на життя, свободу, власність. Для забезпечення цих прав люди створюють уряди, доручаючи їм владу. Якщо якась форма правління порушує принципи природного права, то народ зобов'язаний скористатися своїм природним правом замінити або скасувати її та встановити нову владу, яка в змозі забезпечити щасливе життя.

Саме Т. Джефферсоном була написана Декларація незалежності 1776p., яка була утверджена Третім континентальним конгресом і мала для свого часу революційний характер. У Декларації записано: "Ми вважаємо очевидними такі істини: що всі люди, створені рівними; що вони наділені своїм творцем певними невід'ємними правами, у числі яких - життя, воля і прагнення до щастя; що для забезпечення цих прав серед людей встановлюються уряди, справедлива влада яких випливає із згоди керованих; що коли яка-небудь форма правління стає згубною для цієї мети, то народ має право змінити або знищити ЇЇ і встановити новий уряд, заснувавши його на таких принципах і організовуючи його владу в тій формі; які він вважатиме за найбільш придатними для здійснення його безпеки і щастя... Але коли довгий ряд зловживань і насильств, незмінно ставлячи все ту ж мету, виявляє намір підкорити людей абсолютному деспотові, то їх право, їх обов'язок скинути такий уряд і встановити нових стражів для своєї майбутньої безпеки".

За Джефферсоном, найкращою формою праління, здатною забезпечити вимоги Декларації, може бути тільки республіка. Ідеалом у республіці повинна стати безпосередня демократія, державне управління за правилами, встановленими більшістю. Найближчим до такої республіки він вважав таке правління, де існує поділ влади і правління народу, оскільки від народу можна чекати несправедливостей менше, ніж від правління меншості. Таким чином, мислитель виступав із різкою критикою антинародної політичної концепції Гамільтона і його прихильників, погляди яких будуть розглянуті нижче.

Важливою віхою в житті мислителя стала подія, коли в березні 1790 р. Джефферсон прибув до Нью-Йорка, щоб зайняти посаду державного секретаря в першому американському уряді, який очолив Джордж Вашингтон. Боротьба навколо Конституції завершилася через чотири роки після її оприлюднення, коли в грудні 1791 року конгрес ратифікував Білль про права. У цій боротьбі проявилася глибока прірва між власниками і неімущими, що призвела до розмежування політичних сил у країні.

Займаючи посаду державного секретаря в першому американському уряді в зовнішній політиці, Джефферсон приділяв головну увагу відносинам США з європейськими державами. Розвиток подій не давав підстав для оптимізму. Країна була немовби затиснута в лещата двох колоніальних імперій - британської та іспанської. Мета Джефферсона полягала в тому, щоб забезпечити країні нейтралітет. Новий світ, зазначав він, може "одержати вигоди, скориставшись дуростями старого світу. Вони повинні воювати, а ми - зміцнюватись".

Формування зовнішньої політики молодої американської республіки відбувалося в умовах напруженої боротьби різних політичних сил і течій. У 1793 році Джефферсон подав у відставку, 2 березня 1797 р. став віце президентом, а 4 березня 1801 р. - президентом США. 4 березня 1809 р. Джефферсон передав президентські повноваження Джеймсу Медисону.

В останні роки життя Т. Джефферсон висунув радикальну програму політичних перетворень, котра у випадку її втілення в життя призвела б до значного розвитку демократичних засад американської держави. Він стверджував, що американська революція не дала достатніх прав народу, втілила принципи республіканізму далеко не повною мірою; в революційний період республіканським вважалось усе, що не було монархією, а дійсною основою республіканського правління є рівність усіх громадян в управлінні державою. Незадоволений республіканськими принципами періоду утворення США, Джефферсон наполегливо розмірковував над удосконаленням американської демократичної держави. На його думку, необхідно було істотно розширити участь народу в політичному управлінні, для чого скасувати майновий, релігійний та інші цензи і допустити до виборів усіх вільних людей.

Джефферсон вважав, що для того щоб участь народу в управлінні державою була не формальною, а реальною потрібно радикально змінити всю американську державну систему. Представницька демократія, запроваджена внаслідок революції, доповнювалася в його політичних проектах прямою демократією, що означало прийняття рішень на основі безпосереднього волевиявлення народу. Із цією метою американська держава повинна була мати чотириступеневу структуру:

1) загальна федеральна республіка - для вирішення всіх питань, що стосуються зовнішньої і федеральної політики;

2) республіка штату, що відає всіма внутріполітичними питаннями;

3) окружні республіки, зайняті справами та інтересами округів;

4) районні республіки для вирішення дрібних, але водночас важливих місцевих питань.

Мислитель звертав особливу увагу на питання місцевого самоврядування і суворої регламентації прав центрального уряду, федеральної Конституції і конституцій штатів. Його не задовольняла та обставина, що президент і губернатори штатів обиралися не самим народом, а виборцями і законодавчими зборами. Він вимагав, щоб народу було ввірено й обрання судових органів.

Т. Джефферсон вважав, що необхідно:

* ввести систему балансів та стримуючих чинників, які б регулювали відносини між різними гілками влади, і тим самим гарантували б політичну стабільність;

* поширити права людини на рабів (це завдання йому не вдалося виконати);

* впровадити демократичну виборчу систему, за якої право голосу надавалося б усьому населенню чоловічої статі незалежно від їхнього майнового становища.

До останніх днів життя (він помер 5 липня 1826 р.) Джефферсон жив інтересами своєї країни. Він увійшов в історію державно-правової думки та історію Нового часу в цілому як автор Декларації незалежності Сполучених Штатів. Значення Декларації полягає не тільки в проголошенні створення США, але й в проголошенні найбільш передових для того часу державно-правових ідей. Відтоді почалася нова епоха в історії цивілізації, оскільки слідом з'явилася французька Декларація прав людини і громадянина 1789 року, яка справила на державно-правовий розвиток людства революційний вплив.

Час показав, що висунуті Т. Джефферсоном ідеї не втратили життєздатності й донині, вони допомагають у будівництві демократичного суспільства не тільки в США, але й в більшості країн світу.

4. ДЕРЖАВНО-ПРАВОВІ ВЧЕННЯ АЛЕКСАНДЕРА ГАМІЛЬТОНА ТА ДЖЕЙМСА МЕДІСОНА

Державно-правові погляди, які виражали інтереси великої торгово-промислової буржуазіїтаплантаторів-работоргівців, відстоював Александер Гамільтон (1757-1804 pp.). Він був одним із найбільш видатних державних діячів періоду створення США, чиї теоретичні погляди і практична діяльність здійснили вирішальний вплив на зміст Конституції США 1787 року.

У травні 1787 року у Філадельфії відкрився Конституційний Конвент, який розробив Конституцію США. У період безпосередньої підготовки Конституції, а особливо після її прийняття в державі розгорілася гостра політична боротьба між федералістами та антифедералістами. Основою розколу на ці політичні угрупування було ставлення до закріпленої Конституцією федеральної форми державного устрою США.

Прихильники ідеї федерації (федералісти) представляли інтереси великої торгово-промислової буржуазії та плантаторів-работоргівців. Антифедералісти виражали прагнення мало імущих і неімущих верств населення - фермерів, дрібних підприємців та торгівців, найманих робітників тощо. А. Гамільтон належав до числа найбільш впливових лідерів федералістів, які вважали, що федеративний устрій подолає слабкість конфедеративної організації США, яка була закріплена "Статтями конфедерації" 1781 року. На думку А.Гамільтона та його прихильників, тільки сильна централізована влада здатна створити міцну державу і не допустити хаосу в країні. Саме федерація, як вважав мислитель, стане тим бар'єром, який буде перешкоджати внутрішнім конфліктам та народним повстанням.

А. Гамільтон вважав, що:

1) громадян у державі необхідно поділити на нижчих (бідних) і вищих (багатих і знатних), суттєво обмеживши права перших;

2) критерієм встановлення виборчого права повинен стати майновий ценз громадян

3) необхідно створити сильну централізовану владу, яка дала б можливість реалізувати американській федерації свій власний шлях розвитку;

4) народ поділяється на правлячу меншість і підпорядковану більшість, а держава має будуватися на "згоді народу";

5) у державі одне з провідних місць повинна зайняти судова влада, оскільки навіть хороші закони без судової влади будуть не життєздатними.

Незважаючи на те, що не всі ідеї А. Гамільтона були сприйняті Конституцією США (довічний президент, виборчий ценз), його роль у формуванні змісту Конституції та подальшому розвитку США була значною.

Ідеї сильної централізованої федеральної влади активно підтримував і Джеймс Медісон (1751-1836 pp.), який вважається "батьком американської конституції-", ухваленої Конституційним конвентом у вересні 1787 р. Саме завдячуючи Дж. Медісону ідеї природного права, республіканської форми правління, концепція рівноваги та розмежування гілок влади були матеріалізовані в Конституції США.

Будучи прихильником республіканської форми правління, мислитель вважав, що виключно республіка може забезпечити не тільки природні, але й політичні права.

Із метою запобігання концентрації повноважень, що веде до утвердження тиранії однієї з гілок влади, конституція запровадила систему "стримувань і противаг", в основі якої лежать такі принципи:

* всі три гілки влади мають різні джерела формування;

* всі органи державної влади мають різні терміни повноважень (кожні два роки переобираються на одну третину);

* конституція передбачила створення такого механізму, у рамках якого кожна з гілок влади мала всі можливості нейтралізувати можливі узурпаторські намагання з боку іншої.

Значну увагу у своїх працях Дж. Медісон приділяв питанню поділу влади, одночасно застерігаючи, що до нього не можна спрощено підходити. На його думку, у деяких аспектах здійснення тих чи інших функцій суміжних влад, деяке змішування їхніх функцій не тільки припустиме, але й необхідне для того, щоб здійснити на практиці поділ влади. У противному випадку розділені гілки влади втратили б будь-яку зацікавленість у справах одна одної, а вся урядова система - необхідні внутрішні стримування і противаги.

Головним засобом забезпечення внутрішніх стримувань і противаг в умовах республіки Дж. Медісон вважав бікамералізм - поділ законодавчих зборів на дві палати, відводячи верхній палаті роль стримувальної противаги нижній. Одночасно мислитель застерігав, що роль верхньої палати цим не обмежується. Вона повинна мати низку інших функцій, найважливішими з яких були:

а) функція представництва соціальних інтересів;

б) представництво інтересів окремих штатів.

Відстоюючи принципи республіканізму, Дж. Медісон застерігав про небезпечність монархії та аристократії. Жоден монарх не може знати справжньої потреби своєї країни, а руки деспота не зв'язані ніякими обмеженнями.

Значну увагу Дж. Медісон приділяв судовому конституційному контролю, вказавши конституційні рамки його дій, а також теоретично обґрунтував місце цього інституту в системі стримувань і противаг. Ідея мислителя про роль конституційного контролю в забезпеченні конституційних прав і свобод громадян була взята на озброєння багатьма країнами світу і залишається актуальною в сучасний період.

АБО Політико-правові вчення західноєвропейського просвітництва.

1. Політико-правові вчення західноєвропейського просвітництва: передумови появи та особливості концепцій.

2. Правові та державницькі вчення німецьких просвітників.

3. Вчення про державу та право представників італійського Просвітництва.

4. Державно-правові концепції представників французького просвітництва.

5. Значення та вплив на європейський та світовий розвиток.

Рекомендована література:

1. Азаркин Н.Н. История политических учений. - М., 1994.

2. История политических и правовых учений. - М., 1997. (любое издание)

3. Развитие политических партий в странах Западной Европы и Америки в новое и новейшее время. - М., 1985.

4. Согрин В.В. Британский либерализм: этапы развития и течения \\ Новая и новейшая история. - 1996. - № 4.

5. Історія сучасного світу: суспільно-політична історія 15-20 ст. /Ю.А. Горбаня. - К., 2007.

6. Історія сучасного світу. /В.Т. Орлова. - К., 2006.

7. История политических и правовых учений \ Под ред. Лейста О.Э.- М., 1999.

8. История политических и правовых учений \ Под ред.Нерсесянца В.С.- М., 1996.

9. Хрестоматия по истории Древнего Рима. - М., 1962.

10. Філософія права./ О.Г.Данильця. - К., 2002.

11. Філософія права./ М.В.Костицького - К., 2000.

Загальна характеристика просвітницьких політико-правових концепцій їх співвідношення з природніми правами людини та культурою Просвітництва як соціального явища. Національна культура та просвітницькі теорії.

Класичний варіант італійського просвітництва. Джамбатисто Віко та його просвітницька теорія / Циклічність епох в історії людства, трансформація понять "природне право" та "суспільний договір" в нових умовах. Форми правління та їх загальна обумовленість. Ідея консенкусу та "соціального миру"/.

Особливості протікання та політико-теоретичні особливості французького просвітництва. Класифікація французької просвітницької думки. Матеріалісти французького просвітництва: концепція природи людини, походження та сутності держави і влади, кореляція понять "деспот" і "монарх" в творчій спадщині Ф.М.Вольтера. Дені Дідро та його теорії вдосконалення суспільства і особи, розуміння суверенітету народу як основної мети існування держави. Політичні і правові погляди Поля Анрі Гольбаха /Філософське підгрунтя політичної концепції, невідчуджене право на власність, розуміння рівності, суспільний договір і влада. Співвідношення політики і моралі. Добродійство як форма політичної участі. Уявлення Гольбаха про майбутнє суспільство /.

Клод Адріан Гельвецій та його політико-правові погляди / Мораль і форми правління, побудова гармонійного співіснування державного і приватного інтересів, соціальний ідеал К.А.Гельвеція /. Інші матеріалістичні концепції.

Д.Прістлі / Поняття "політична свобода", "громадянська свобода". Причини походження та основні функції держави. Принципи подальшого вдосконалення суспільства /.

Політичні і правові погляди Д.Юма / Філософське підгрунтя політико-правової теоріїї, етичне вчення, насильство і влада як невід"ємні компоненти політичного процесу. Власність та завдання держави до її збереження. "Природна релігія" - як основний консенсуальний компонент політичного суспільства /.

Майнова спільність, нерівність та теорія адекватного народонаселення в творах Р.Уоллеса. Концепція природного стану і власності в науковій спадщині У.Огілві. Теорія власності та політико-правові ідеали Адама Сміта. Нерівність, соціальні реформи, інтерпретація просвітництва в політичних і правових поглядах Тамаса Мальтуса.

Політичні і правові погляди Х.Томазія /Концепція людської особи, удосконалення людини через науку, теорія майнової спільності та відродження загальнолюдських ідеалів /. Концепції суспільного прогресу та гуманізму в творчості І.Г.Гердера.

АБО Радикалізація політичних і правових ідей за часів Великої Французької революції.

Загальна характеристика політичної і правової думки у Європі і Франції за часів Великої Французької революції. Радикалізація політичних відносин та форм їх усвідомлення. Характеристика правових і політичних теорій які виникали в ці часи. Вихід політико-правових вчень на рівень сучасної державної моделі. Примат приватної власності. Боротьба традицій та іновацій. Культура, духовність та їх вплив на політичні цінності того часу.

Характеристика політологічних таборів та шкіл за часів революції /О.Робесп"єр, Н.Брешон, Г.Бабеф та інш./.

Закінчення етапу європейського Просвітництва. Політична теорія Ш.Л.Монтеск"є "Про дух законів"/Геополітика Монтеск"є, вплив релігії на розвиток індивіда та людства, народовладдя; класична теорія розподілу влад. Принципи можливого вдосконалення індивіда/.

Теорія "народного суверенітету" Ж.Ж.Руссо її порівняльний аналіз з теорією державного суверенітету Ж.Бодена / Витоки нерівності за Ж.Ж.Руссо, шляхи можливих соціальних перетворень та принципи ідеального політичного устрою за творами Ж.Ж.Руссо /.

Утопічні вчення за часів Великої Французької революції /Ж.Мельє, Г.Б. де Маблі, Мореллі /. Загальні характеристики їх утопії.

Показать полностью… https://vk.com/doc19323148_61014916
115 Кб, 8 марта 2012 в 1:12 - Россия, Москва, ИПВ, 2012 г., doc
Рекомендуемые документы в приложении