Всё для Учёбы — студенческий файлообменник
1 монета
doc

Студенческий документ № 091269 из МЭГУ

Правовий захист іноземців

Після визначена міжнародна підсудність й вирішено особливі питання (тобто коли встановлена компетенція конкретного суду на розгляд даної справи) постає питання - яким повинно бути положення відповідних осіб у тому цивільному процесі, який має розпочатись у зазначеній справі?

Щодо цього питання у доктрині міститься принцип, за яким іноземці повинні мати вільний доступ до будь-якого національного суду й мати ті ж процесуальні права при розгляді цивільних справ, як і громадяни держави-суду, незалежно від того чи закріплено це у національному праві чи ні.

У державах світу дія даного принципу обмежується такими умовами:

* вимога щодо забезпечення можливих судових витрат ("cautio judicatum solvi") - Гаазька конвенція з питань цивільного процесу (1954);

* вимога взаємності при звільненні від забезпечення судових витрат або самих цих витрат;

* при надані безплатної адвокатської допомоги.

Сенс "cautio judicatum solvi" полягає у покладенні на позивача іноземця зобов'язання надати забезпечення судових витрат, які може понести відповідач у випадку відмови у задоволенні його позову судом.

Застава вноситься на депозит відповідного суду особами, які мешкають за межами держави-суду. В ряді держав застосовується посилений варіант цієї вимоги - застава вноситься й іноземцями, які мають доміцилій у державі-суду, якщо лише вони не мають у цій державі на правах власності земельної ділянки. В інших державах існує правило - на підставі взаємності дане правило може бути не застосовано. У більшості держав ця вимога застосовується до фізичних та юридичних осіб. Застава вноситься при розгляді справи судом першої інстанції (але у Німеччині він вноситься й у судах другої інстанції).

Стаття 17 Гаазької конвенції:

"Від громадян однієї договірної держави, які мають місце проживання в одній з цих держав і виступаючих у судах іншої з цих держав як позивачі чи треті особи, не може вимагатися ніякої застави чи забезпечення у будь-який б те ні було формі на підставі того, що вони є чи іноземцями не мають постійного чи тимчасового місця проживання в даній державі.

Це ж правило застосовується щодо будь-яких платежів, які могли б вимагатися від позивачів чи третіх осіб у забезпеченні судових витрат.

Усі конвенції, у яких Договірні держави могли б обумовити звільнення своїх громадян від cautio judicatum solvi чи від сплати судових витрат, незалежно від постійного місця проживання, зберігають свою силу".

Питання щодо безплатної допомоги адвоката не викликає заперечення, проте у всіх законодавствах світу така допомога надається іноземцям якщо така інституція передбачена у національному праві й лише на засадах взаємності.

Стаття 20 Конвенції:

"У цивільних та торгових справах громадяни кожної з договірних держав будуть користуватися у всіх інших договірних державах безкоштовною правовою допомогою, як власні громадяни цих останніх держав згідно із законодавством держави, де потрібно безкоштовна правова допомога.

У державах, в яких надається правова допомога з адміністративних справ, положення попереднього абзацу застосовуються також до цих справ, розглянутих компетентними судами".

Цивільно-процесуальна правоздатність та дієздатність іноземців

У світі не існує єдності щодо використання термінів й щодо використання змісту понять, зафіксованих у цих термінах.

Тому виникає питання про можливість бути стороною у цивільному процесі - вирішується за законодавством держави-суду. У британському праві це питання вирішується залежно від того, чи знаходиться іноземець в Англії або в Уельсі чи ні?

Якщо це питання вирішується, виникає наступне - Чи можливо цій особі вручити виклик до суду?

Зі здатності іноземця бути стороною у цивільному процесі відокремлено питання про його здатність звертатися з позовом до суду. Право звертання до суду пов'язане з матеріальним правом і в національному законодавстві вирішується із застосуванням колізійної прив'язки. Здатність особи звернутися з позовом до суду не призведе автоматично до визнання її стороною у процесі й навпаки.

Застереження щодо цього - іноземець, цивільно-процесуальна дієздатність якого обмежена згідно з його національним законодавством, вважається дієздатним, якщо це випливає із законодавства держави-суду.

У статті 1 Мінської конвенції: "Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також особи, які проживають на її території, користуються на територіях усіх інших Договірних Сторін щодо своїх особистих і майнових прав таким само правовим захистом, як і власні громадяни даної Договірної Сторони.

Громадяни кожної з Договірних Сторін, а також інші особи, які проживають на її території, мають право вільне і безперешкодно звертатися в суди, прокуратуру й інші установи інших Договірних Сторін, до компетенції яких відносяться цивільні, сімейні і кримінальні справи, можуть виступати в них, подавати клопотання, пред'являти позови і здійснювати інші процесуальні дії на тих же умовах, що і громадяни даної Договірної Сторони.

Положення Конвенції застосовується також до юридичних осіб, створеним згідно із законодавством Договірних Сторін".

Правовий захист іноземців та їхня процесуальна правоздатність й дієздатність за законодавством України

Питання врегульовані Цивілним процесуальний кодексом України

Держава як суб'єкт міжнародного цивільного процесу

Без згоди держави вона не може виступати суб'єктом міжнародного цивільного процесу. Імунітет держав складається із судового імунітету, імунітету від примусового виконання й від попереднього виконання позовів.

Судовий імунітет - питання щодо цього вирішується по-різному. У США - Заява щодо імунітету робиться в суді (Закон "Про імунітет іноземних держав", 1976); незалежно від думки держави державний департамент США може брати участь у судовому розгляді справи, якщо він вважає, що суд помилково тлумачить закон.

У Великобританії - Заява представників іноземної держави робиться у суді, суд звертається із запитом до МЗС Великобританії й одержання на запит відомостей або пропозицій МЗС є обов'язковою умовою для суду. У справі Люгер-Севера суд Великобританії виніс рішення: "Жоден англійський суд немає права перевіряти подібну Заяву".

У Франції - Заяви щодо імунітету робляться за процедурою, яка вказана у Цивільно-процесуальному кодексі.

Відмові від імунітету здійснюється за положеннями національного законодавства.

Показать полностью… https://vk.com/doc8035069_45544207
35 Кб, 18 января 2012 в 21:56 - Россия, Москва, МЭГУ, 2012 г., doc
Рекомендуемые документы в приложении