Всё для Учёбы — студенческий файлообменник
1 монета
docx

Студенческий документ № 091367 из МЭГУ

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Приватний вищий навчальній заклад Рівненський економіко - гуманітарний га інженерний коледж Циклова комісія викладачів комп'ютерних дисциплін

звіт

про проходження технологічної практики на приватному підприємстві "Дім-С" з "17" січня по "13" лютого 2013 року

Виконав: студент групі 44-КІ спеціальності 5.05010201 "Обслуговування комп'ютерних систем і мереж"

Максимчук Юрій Миколайович

Керівник: K.T.H., доцент

Рудик Андрій Вікторович

Рівне - 2012

Індивідуальний план (щоденник:) студента 4 курсу групи 44-КІ Максимчука Юрія Миколайовича Рівненського економіко - гуманітарного та інженерного коледжу Циклова комісія викладачів комп'ютерних дисциплін

Посада на практиці технік з обчислювальної техніки

Керівник практики від підприємства Кур'ят Ярослав Володимирович

Керівник практики від коледжу РУД и к Андрій Вікторович

Термін проходження практики з 09 січня по 05 лютого 2012 року

№ п/п Зміст роботи Термін

виконання Відмітки про виконання 1 Знайомство з трудовим колективом. Інструктаж• з правил техніки безпеки 09.01.2012 2 Розбирав монітор Samtron -55В (Samsung). Міняв вихіОний транзистор рядкової розгортки BU2532AL. Буя пробитий перехід колектор- емітер. Після пайки місце пропайки змивав розчином для змивання каніфолі. 10.01.2012

11.01.2012 3 Ремонтував блок .ж ивлення А ТХ. Міняв електролітичні конденсатори 220mF*250V (стоять як фільтр і вольтоОобавка після діодного мостеі). Дефект проявлявся таким чином - горів запобіжник - 5А. 12.01.2012

13.01.2012 4 Ремонтував материнську плату Soltek. Замінював електролітичні конденсатори /500mF*6,3V-5uim. Всі вони висохли (зменшили ємність), тому що стоять впритул до процесора. а радіатор був встановлений при зборці комп 'ютера невірно і процесор дуже перегрівався. Як наслідок, машина часто зависала. Останнім часом комп'ютер можна було включити тільки з третьої - четвертої спроби. Після заміни конденсаторів і встановлення правильно радіатора з кулером (паралельно почистили кулер) комп ютер став працювати нормально. 16.01.2012

17.01.2012 1 5 Заміна мікросхеми кадрової розгортки TDA9302H с моніторі Samsung (була горизонтальна смуга). Заміна вентилятора в блоку живлення (сильно шумів) встановлення додаткового CD-ROM в системний блок. 18.01.2012

19.01.2012

6 Ремонтував системний блок з Оефектом (при включенні не чути шуму вінчестера, монітор темний). Неробочим виявився елемент .живлення CR2032. Коли поміряли мультиметром MY-63 напругу на елементі, вона виявилась надто низькою 1,8V (правильна напруга без навантаження 3,3 V). Після заміни елемента живлення системний блок запустився, тільки були збиті настройки BIOS. 20. (і і. 201 : 7 Ремонтував CD-ROM, в якому зі слів співробітниці розірвало диск. Після зняття кришки було виявлено залишки Оиска. Великі частини вийняв за допомогою пінцета, а пил і Оріоні залишки видув стиснутим повітрям з балончика. Потім механізм протер, змастив і закрив. ( '!)- ROM став працювати. 23.01.2012

24.01.2012 \ 8 Ремонт блока безперебійного ж ивлення. 'Заміна акумулятора LA 1270 I2V 7Ah, заміна запобіжника. Ремонт мишки Samsung N3 і oplikal (вісірі зав кабель і припаяв по новому до мишки). 25.01.20/2

26.01.2012 9 Заміна мікросхеми А N5451 (схема корекції} заміна транзистора (2SC3996) вихіОного ряОко- вого у моніторі Samsung 757nf. і .41.24і

30Л)І.20І2 10 Розборка і чистка принтера HP laser 1010. 7 естував відеокарти. 31.01.2012

01.02.2012 і і Діагностика моніторів. Заміна мікросхеми / IJAZUO5 в підсилювачі. 02.02.2012 03 02 20 / ? 12 Оформлення звіту з проходження технологічної практики. 04. (>2.2і*і2 05.02.2012 І

Характеристика на студента 4 курсу групи 44-КІ Рівненського економіко - гуманітарного та інженерного коледжу циклової комісії викладачів комп'ютерних дисциплін, Максимчука Юрія Миколайовича

який проходив виробничу технологічну практику на приватному підприємстві "Дім-С" у період з "09" січня по "05" лютого 2012 року

Під час проходження технологічної практики студент зарекомендував себе з найкращого боку. З колегами по роботі підтримував дружні стосунки, намагався перейняти накопичений ними практичний та теоретичний досвід з ремонту та обслуговування комп'ютерів і комп'ютерних систем.

До поставлених завдань відносився відповідально та виконував їх вчасно, не затримуючи обслуговування периферійних пристроїв та комп'ютерної техніки, наявної в офісі.

Отриманий рівень теоретичних та методичних знань під час навчання в коледжі, а також наявність практичних вмінь і навиків та здатність використовувати їх на практиці, дозволили виконувати всі завдання, що ставилися перед студентом під час практики.

Під час роботи на підприємстві студент проявив такі особистісні риси, як дисциплінованість, конкретність, тактовність, ініціативність та відповідальність.

Необхідно відзначити також проведену практикантом самостійну роботу по підвищенню рівня особистої професійної майстерності.

Загалом вважаю, що план проходження виробничої практики виконано, а практикант заслуговує на оцінку "відмінно".

1 Коротка характеристика робочого місця

Робоче місце працівника обладнане таким чином, що воно максимально відповідало правилам техніки безпеки.

На робочому місці є паяльна станція з спеціальними насадками для монтажу та демонтажу радіоелектронної апаратури. Також для технічного обслуговування, перевірки, ремонту та налагодження обчислювальної техніки ми використовували чимало елект- рорадіовимірювальної техніки (осцилограф С1-П7, С1-65, мультиметр MY-63, DT832 та багато інших).

2 Роботи, виконані у відповідності з програмою практики

У відповідності з програмою практики в перший день я отримав первинний інструктаж з техніки безпеки і пожежної безпеки. Протягом декількох днів мене ознайомлювали з структурою підприємства, продукцією, технологічними процесами, з технологічним та електрорадіовимірювальним обладнанням, монтажним інструментом та програмним забезпеченням. Після ознайомлення з структурою підприємства ми перейшли до більш цікавої роботи, передбачуваної практикою: зайнялися налагодженням електрора- діовимірювального обладнання - це надзвичайно відповідальний процес, адже від того, як ми його налагодим, залежить якість діагностики офісної та побутової техніки. Також ми більш детально ознайомились з монтажем та демонтажем радіоелектронної апаратури, більш детально розглянули програмні засоби діагностування ПК.

У наш час широкого поширення набули програмні засоби діагностування ПК. Тут вони переважають за причини їх спрощеного застосування. Діагностичні програми, якими є програмні засоби, відпрацьовуються засобами самого ПК, і в більшості випадків не потребують додаткового діагностичного обладнання.

Для IBM-сумісних комп'ютерів існують діагностичні програми, що дають змогу виявляти несправності в комп'ютері. Вони локалізують несправність до функційного вузла. Умовно їх можна поділити на п'ять видів:

1. POST (Power-On Self Test - самотестування комп'ютера при вмиканні живлення). Програма виконується під час кожного вмикання комп'ютера. При включенні комп'ютера автоматично тестується центральний процесор, ПЗП (програмований запам'ятовуючий пристрій), допоміжні елементи материнської плати, оперативної пам'яті і периферійних пристроїв. Ці тести виконуються дуже швидко і не так високоякісно, як діагностичні програми виробників. Виявивши несправність компонента, видається попередження або повідомлення про помилку чи несправність. Процедура POST передбачає такі способи ідентифікації несправностей, як звукові сигнали; повідомлення, що виводяться на екран монітора; шістнадцят- кові коди помилок, які подаються в порт введення-виведення.

Діагностичні програми фірм-виробників. "IBM", "Compag", "Hewlett-Pachard", "Dell", "Genrad" та інші випускають для своїх систем спеціалізоване діагностичне програмне забезпечення, яке складається з наборів тестів для контролю працездатності компонентів комп'ютера.

Діагностичні програми обладнання комп'ютерів і комп'ютерних систем фірм-виробників. Такі фірми розробляють діагностичні програми для контролю і діагностування певного пристрою. Такі програми надходять разом з комп'ютерними пристроями.

Діагностичні програми операційних систем (ОС). Операційні системи Windows 9х і Windows NT розробляють з кількома діагностичними програмами для перевірки різних компонентів комп'ютера. Систему можна протестувати не тільки за допомогою спеціальних діагностичних програм, а й за допомогою засобів операційної системи. У Windows 9х і NT є кілька діагностичних програм.

Діагностичні програми загального призначення. Забезпечують належне тестування будь-яких IBM-сумісних комп'ютерів. Більшість з них орієнтована на користувачів з підготовкою середнього рівня. Тестові програми запускають у пакетному режимі. Це дає змогу без втручання оператора виконувати серн тестів. Можна скласти програму автоматизованого діагностування, яка ідентифікуватиме можливі дефекти і несправності, її використовують для діагностування групи комп'ютерів.

Найбільш популярними програмами для діагностування ПК є

такі;

Microsoft Diagnostics (MSD). Ця програма діагностування є неповною, більше схожа на утиліту для конфігурації системи. MSD дає змогу швидко вирішити завдання щодо використання переривань І розподілу пам'яті. Ця програма видає основну інформацію про версію BIOS, тип процесора, відеоадаптер, мережу (якщо вона є), мишу, дисковод, CD-ROM (Compact Disc-Read Only Memory

- постійна пам'ять на компакт-дисках тільки для зчитування), паралельні і послідовні порти та версію DOS. Крім того, за допомогою MSD можна отримати інформацію про завантажені в пам'ять драйвери пристроїв та резидентні програми. Програма у графічній формі показує їх розташування в пам'яті більш наглядно, ніж текст.

Системний монітор. Програма "Системний монітор" ("System Monitor") є у Windows 9х і у Windows NT. З її допомогою графічно відображають параметри системи, зокрема використання пам'яті, файлової системи, мережі, ядра, кеш-пам'яті та ін.

СНЕСКІТ PRO. Пакет фірми "Touchstone Software Corp." складається з набору тестів, що діагностують процесор, основну, розширену і додаткову пам'ять, жорсткий диск, дисководи, відеоадаптер, монітор, мишу і клавіатуру (в тому числі, пристрої стандарту VESA). Набір призначений для операційних чисток систем Windows і DOS.

MICRO-SCOPE. Повнофункційна діагностична програма для IBM-сумісних комп'ютерів. її розробила фірма "Micro 2000". Вона перевіряє порти введення-виведення, лінії запиту переривань, дає змогу точно визначити використовуване конкретним адаптером або пристроєм переривання. Це необхідно при вирішенні конфліктів між адаптерами. MICRO-SCOPE має свою операційну систему, і тестування проходить без участі системної BIOS. Програму використовують для діагностування комп'ютерів під керуванням інших операційних систем, зокрема UNIX чи NOVELL.

Пакет діагностичних програм NORTON UTILITIES. До складу цього пакета верен 8.0 (для DOS і Windows) і версії для Windows 9х, який є невід'ємною частиною системи зберігання і відновлення даних, тестування і пошуку несправностей апаратної частини, входить програма NORTON DIAGNOSTICS (NDIAGS). Це одна з найкращих діагностичних програм загального призначення. NDIAGS дає інформацію про тип процесора і співпроцесора, версії системної BIOS, відеоадаптера, миші і клавіатури, тип жорсткого диска, дисководів гнучких дисків, обсяг встановленої оперативної пам'яті (розширеної і додаткової), тип системної шини, кількість послідовних і паралельних портів та ін. Крім того, пакет NORTON UTILITIES дає доступ до програм SPEEDISK, DISK DOCTOR і CALIBRATE. Вони є еталоном програм, що використовують для діагностування жорсткого диска і відновлення програмного забезпечення. Утиліта SYSINFO із цього пакета тестує швидкодію системи.

HDD (Hard Disc Drive - накопичувач на жорстких дисках (вінчестер)) UTILITY. Пакет утиліт, що надає інформацію про жорсткі диски, зокрема про моніторинг тестування і керування різними їх функціями. Використовують для знаходження і усунення різних дефектів. Це одна з найкращих розробок у своєму класі.

Широкий асортимент діагностичних програм дає змогу оби- рати найефективніші з них для швидкого пошуку несправностей, що виникають під час обслуговування комп'ютера.

Під час практики мене ознайомили, як правильно встановлювати персональний комп'ютер та користуватись ним під час ремонту.

1.1. Встановлення та підключення окремих комп'ютерних комплектуючих (крім готових виробів на кшталт системних блоків комп'ютерів, моніторів, принтерів, сканерів, цифрових фотоапаратів, зовнішніх модемів і т.п.), як правило, потребує певних спеціальних знань або навичок (до цього переліку відносяться всі вироби, що належать до апаратної частини комп'ютера: материнські плати, процесори, вентилятори процесорів, відеокарти, звукові карти, внутрішні модеми, пристрої для читання і запису дискет, компакт- дисків, DVD та ін.). Неправильне встановлення та підключення таких пристроїв може привести до поломки.

1.2. Розміщення комп'ютерної техніки має проводитися у приміщеннях, у яких температура не перевищує 35 градусів Цель- сія і не є нижчою за Ю градусів Цельсія, при вологості від 46% до 85% ВВП (а також віддалік обігрівальних пристроїв, як стаціонарних, так і переносних, вологих кутків, джерел сильного електромагнітного опромінення і т.п.). Заборонено експлуатацію комп'ютерної техніки

' у приміщеннях з підвищеним рівнем запиленості або хімічно-активними речовинами. Рекомендується уникати впливу прямих сонячних променів на екран монітора. Всі комп'ютерні пристрої, що вимагають під'єднання до стаціонарної електромережі, повинні під'єднуватися до мережі змінного струму 50 Гц з напругою 220 В та вмикатися у спеціалізовані розетки, обладнані заземленням. Категорично заборонено поєднувати пристрої до електромережі, де можуть бути відхилення більші, ніж +22 В і -33 В. При нестабільності енергопостачання (кидки або короткочасні перепади напруги) рекомендується поєднувати комп'ютерну систему до мережі 220 В через джерело безперебійного живлення (UPS). Для цієї мети слід використовувати блоки UPS потужністю не менше 350 ВА.

2. Експлуатація та профілактика.

2.1. Експлуатація комп'ютерної техніки практично неможлива без програмного забезпечення. Програмне забезпечення, встановлене на комп'ютерній техніці (крім BIOS материнських плат, процесорів, відеокарт, інших пристроїв), є окремим продуктом. Рекомендується використовувати лише ліцензійне програмне забезпечення.

2.2. При експлуатації комп'ютерної техніки спостерігаються такі процеси та явища, що можуть перешкоджати її нормальній ро

боті: у маніпуляторах "мишка", що використовують механічні частини для збору інформації (кулі) може спостерігатися засмічення цих частин (для усунення цього явища можна, попередньо виключивши системних блок, ВІДКЛЮЧИВШИ його від живлення через від'єднання енергетичного кабелю, від'єднавши маніпулятор, зняти кулю і протерти 'її спиртом); клавіатура засмічується дрібними частинками пилу та ін. (для усунення цього можна акуратно видалити хоча б частину пилу і сміття паротягом, попередньо провівши операції по відключенню такі ж, як і для "мишки"); поверхня монітора покривається плямами від пальців, бризками слини і т.п. (чищення монітора проводиться виключно спеціальними салфетками, що продаються у роздрібній комп'ютерній торгівлі); вентилятори процесора, блоку живлення, відеокарти та ін. пристроїв, що потребують додаткового охолодження, з часом забиваються пилом та іншими частинками, що є у повітрі, і починають видавати сторонній шум, а також знижується їх продуктивність в охолодженні даних пристроїв, що може привести до поломки останніх (у таких випадках рекомендується замінити вентилятор на новий); перегрів окремих комплектуючих (процесора, процесора материнської плати, відеокарти та ін.), про що свідчить температура у BIOS материнської плати або програми, що слідкують за роботою пристроїв " (Hardware doctor та ін.), або часте виключення, "зависання" техніки, поява "синіх вікон" з вказанням коду помилки (у таких випадках слід звертатися до продавця для заміни вентиляторів на більш потужні, встановлення додаткових вентиляторів, заміни корпусу та ін.).

2.3. Для пристроїв, що читають (або записують) компакт-диски, матриці, DVD слід використовувати виключно ліцензійні і виключно якісні (без подряпин, тріщин, "просвітів фону") компакт-диски (матриці, DVD). Для підвищення безпеки користування компакт- дисками можна використовувати програми зниження швидкості приводів, які безкоштовно поширюються через мережу Інтернет.

2.4. Жорсткі диски призначені для запису/зчитування інформації. Вони стаціонарно закріплені у корпусі системного блока комп'ютера і не призначені для багаторазового монтажу/демонтажу та переміщення без т.зв. "кишені" (HDD Rack), оскільки це може їх пошкодити.

Також ми отримали цікаву консультацію щодо блоків живлення персональних комп'ютерів. З усією гостротою проблема якісного електроживлення настільних комп'ютерів виникла порівняно недавно. ІДе років п'ять назад стандартні ПК споживали набагато меншу потужність, чим сьогодні, а 200-ватний блок живлення цілком задовольняв вимогам по живленню. Процесори і відеоадаптери

"двійок" і "трійок" споживали одиниці Ватів, інші пристрої, такі як звукова карта, додатковий "вінчестер", CD ROM, CD R/W і ін. у більшості були відсутні. Перші ознаки жорсткості вимог до живлення ПК з'явилися разом з виходом процесора Pentium II. Тоді стараннями Intel був введений новий стандарт живлення - АТХ, шо передбачає, серед іншого, 20-контактний роз'єм, по якому напруга подається на материнську плату. Одна з причин появи нового стандарту полягала в тім, що використовуваний до цього AT уже не міг забезпечити належного живлення по струму. Виросла і номінальна потужність - загальноприйнятими стали 230-250 Вт блоки живлення. Ініціатором наступного відновлення знов-таки виявилася корпорація Intel. З появою Р4 з'ясувалося, що вже й АТХ не здатно забезпечити системі надійне живлення. Сумарний струм, що йде по ланцюзі 12 В, виявився настільки високим, що перетину провідника і площі впевненого контакту в роз'ємі не вистачало, щоб забезпечити належний рівень амплітуди струму. Це могло викликати іскріння і нагрівання контактів роз'єму живлення, що вело до поломки материнської плати. Проблема була вирішена виведенням живлення процесора на окреме 4-контактний роз'єм. Стандарт одержав назву АТХ 12V (20 + 4 контактів). Компанія AMD приймала, взагалі ж, пасивну участь у процесі зміни стандартів. Довгий час материнські плати для процесорів на ядрі К6 продовжували "заживлюватися" по стандарті AT, в той час як Intel практично цілком перейшов на АТХ. AMD впровадила стандарт АТХ тільки на платформі К7. На жаль, AMD дотепер не прийняла стандарт АТХ 12V - у власників однопроцесорних плат під Socket 462 роз'єму живлення 4-ріп не задіяний. Ця обставина свідчить аж ніяк не на користь AMD: Athlon споживає енергію на рівні Pentium 4, однак живлення при цьому подається з загального потоку, а не по окремому каналі, як у Pentium 4. Багато в чому "завдяки" цій обставині система на процесорі AMD більш критична до якості живлення, що сприяє поширенню обивательської думки, що система на процесорах Intel у цілому стабільніша, ніж на AMD, хоча це також спірне питання.

Скільки потрібно Ват? Не вдаючись у подробиці, можна відразу дати "категоричну" відповідь - 300 Вт, мінімум, що дозволить протягом хоча б декількох років не задумуватися про покупку нового БЖ. Так чи Інакше, потужності основних споживачів живлення (процесор, відеокарта, материнська плата і т.і) постійно зростають, та й периферійні пристрої віднімають усе більший "шматок" загальної потужності. Від слів перейдемо до цифр. Спробуємо просумува- ти дані споживання потужності кожного елемента. Випливає, однак, те, що скласти розрахунок з точністю до +/-1 Вт неможливо, оскіль

ки виробники дуже рідко розголошують інформацію про споживану потужність пристроїв. До ТОГО ж, у кожного свої мірки - пристрої різних виробників висувають різні вимоги до живлення. Тому, розрахунок робиться дуже приблизний, але з умовою "краще більше, ніж менше". Дані взяті з безлічі джерел: процесор - 50-90 Вт; материнська плата - 15-30 Вт; пам'ять - 5-Ю Вт; HDD - 7-30 Вт; відеокарта - IQ- 50 Вт; CD-ROM, CD-RW, DVD - 10-25 Вт; FDD - 5-7 Вт; Sound - 5-10 Вт; кулер -1-2 Вт; порти - 8-10 Вт.

Тепер усе підсумовуємо по мінімуму і по максимуму:

Ртах= 90 + 30 + 10 + 30 + 50 + 25 + 7 + 10 + 2 + 10 = 254 Вт;

Pmin = 50+ 15 + 5 + 7 + 10 + 10 + 5 + 5+ 1 + 8=116 Вт.

Таким чином, споживана потужність середньостатистичного ПК лежить в межах 116...254 Вт. Від цих цифр і варто відштовхуватися. Варто також помітити, на прикладі процесора, що потужність 90 Вт - це не постійне, а пікове, короткочасне споживання протягом короткого часу. До того ж, це значення застосовне, скоріше, до топових моделей, молодші споживають значно менше. Наприклад, Celeron 800 по наявних даних, споживає всього 15...20 Вт. Це ж стосується і "вінчестерів", енергоспоживання яких досягає максимуму при записі, а при читанні і, особливо, в черговому режимі, змен- ' шується. Ще цікавіше ситуація з відеоадаптерами. Відеокарти рівня 50 і більш Ватів розраховані на слот AGP Pro. Звичайний слот AGP 4х має межу по живленню в 25 Вт. При необхідності одержати велику потужність, виробники розміщують на відеокарті окремий роз'єм живлення (як, наприклад, у ATI Radeon 9700 і Voodoo 5). Можна стверджувати, що відеокарта в стандартному слоті не вийде за межі 25 Вт. До того ж, максимуму по потужності вона досягає при активному використанні "гарячих" можливостей у 3D-irpax, а в 2D рівень енергоспоживання значно зменшується. "У чому підступ?" А підступ в тому, що припустима потужність БЖ, наприклад 300 Вт - також не постійна, а пікова. БЖ може її видати, але короткочасно, наприклад, при запуску системи. В робочому ж режимі потужність, що може забезпечити БЖ, значно нижче пікової, зазначеної в маркуванні. Навіть "чесні" БЖ мають робочу потужність нижче заявленої пікової.

З Роботи, виконані в порядку виконання індивідуальних завдань

Далі в продовж практики ми виконували виробничі завдання від керівника бази практики. Ось декілька з цікавих завдань:

Неполадки які найбільш часто зустрічаються HDD IDE.

Всі проблеми які виникли при використанні жорстких магнітних дисків можна розділити на проблеми програмні і апаратні. Під програмними розуміються збої в роботі комп'ютерної системи викликані помилками в прикладному програмному забезпеченні або конфліктами програмного забезпечення, але ні в якому разі не в самому пристрої. Зазвичай це проявляється поломкою операційної системи (повідомлення типу Ymissing operating system, yinsert system disk and press any key), в цей час як після загрузки з дискети зберігається доступ до HDD як до фізичного або логічного пристрою. Причина такої ситуації-порушення логічної будови інформації на HDD (через помилки в програмах користувача, помилки самого користувача або віруси). Для правильної діагностики причини, що привела до проблем із завантаженням ОС, необхідно поступити так:

1. Переконатися, що всі кабелі (живлення і сигнальний) приєднані правильно і надійно. Практично на всіх HDD перший контакт шлейфу IDE - той, який ближче до роз'єму живлення. На кабелі він відмічений яким-небудь кольором. При неправильному підключенні, швидше за все не запуститься системна плата. Роз'їм живлення повинен забезпечувати хороший контакт. Падіння напруги в місці поганого контакту може не дозволити двигуну розкрутити диски до номінальної швидкості. Варто також перевірити установку перемичок на HDD, що відповідають за перемикання режимів master/slave. При включенні живлення повинен бути чутний звук розкручування двигуна шпинделя, після чого - декілька секунд роботи позиціонера (ініціалізація, калібрування). Після чого звук обертання дисків повинен бути рівним, а світлодіод вибору накопичувача (якщо він є) - згаснути.

2. Запустити системний Setup комп'ютера і спробувати визначити параметри вінчестера за допомогою пункту "IDE HDD autodetect". Не виключено, що у вашому комп'ютері розрядилася батарея, живляча пам'ять CMOS, і він "забув" правильні параметри. Треба також перевірити, який встановлений режим трансляції параметрів (якщо BIOS підтримує різні режими) - Normal (CHS), LB А або LARGE. Normal використовується для накопичувачів ємкістю до ~500mb, LBA - для накопичувачів більшої ємкості, LARGE використовується рідко. Деякі HDD (наприклад, Conner СР3000 і деякі інші Соппегы ємкістю до 100mb) видають по autodetecty такі параметри, під якими працювати не можуть. В цьому випадку доводиться уручну прописувати параметри, відповідні якому-небудь близькому по ємкості стандартному типу. Для 40мб накопичувачів це найчас-

тіше тип 17. Точно дізнатися ті параметри, під якими накопичувач відформатував, можна, завантаживши ОС з дискети і подивившись DiskeditoM з Norton Utilities будь-якій версії (у режимі проглядання фізичного диска) таблицю розділів (partition table). Координати кінця останнього розділу і будуть шуканими параметрами (число головою 1, число циліндрів, число секторів). Деякі старі типи HDD можуть не працювати на деяких типах сучасних материнських плат з інтегрованими контролерами HDD. Подібне спостерігалося на MB АТС 1425В з HDD CP3U0U, WD93044A на secondary HDC (вторинному інтерфейсі IDE). Також немає нічого дивовижного в тому, що HDD ємкістю до 400мб різних виробників (в основному Conner + Seagate, Conner + WD і інші пари з Conner) можуть не працювати нормально в парі master/slave на одному кабелі. Це викликано відмінністю в тимчасових діаграмах роботи накопичувачів ранніх розробок. Єдиний спосіб вирішити цю проблему - рознести конфліктуючі накопичувачі на різні контролери (один - на primary, інший - на secondary). Ще одна проблема, що часто зустрічається, виникла з появою Inte ТХ chipset - несумісність інтегрованих контролерів IDE ТХ чіпсета з багатьма старішими моделями HDD. Несумісність викликана зниженим в порівнянні із стандартним TTL рівнем логічної "1" на ТХ. В результаті багато старі HDD на ТХ починають працювати ' нестійкий. Вихід тільки один - заміна HDD на підтримуючий режим ULTRADMA. Отже, якщо параметри вінчестера визначаються autodetectoM, то це зазвичай означає, що він успішно ініціалізував- ся і справні, процесор, що принаймні управляє, схеми управління двигуном і позиціонером, канал читання і мікроконтролер, а також читаються службові доріжки і деяка частина області даних користувача. Іноді трапляється, що після того, як вінчестер нормально визначився BIOSOM, його ініціалізація перед завантаженням операційної системи не проходить (не встановлюється сигнал готовності пристрою), що приводить до появи повідомлення про помилку ініціалізації HDD. . Таке, зокрема, трапляється із старими HDD (ST157A, іноді з іншими). Необхідно перезапустити комп'ютер кнопкою Reset або вимикають/вмикають живлення.

3. Завантажити операційну систему з дискети або іншого носія. Для зручності рекомендується підготувати дискету (на машині, не зараженій вірусами!) такого змісту: DOS (у складі: системні файли, Fdisk.exe, Format.com, Sys.com - від відповідної версії DOS або Windows95), Checkit 3.0, Diskedit.exe + Nlib200.rtf, і що-небудь типу Volkov Commander (він займає менше місця, чим NC). Дискета повинна бути захищена від запису. Можлива ситуація, коли при підключеному HDD ОС не завантажується і з дискети, хоча при від-

ключеному HDD завантажується нормально. В цьому випадку найімовірніше причина проблеми - зараження вірусом, що змінив системні області ОС. Добре, якщо вірус може бути виявлений і видалений одній із загальновідомих антивірусних програм (DrWeb, Avast, і ін.). Інакше видаляти вірус доведеться вручну DiskeditOM з можливою втратою інформації на HDD.

Звичайно, для цього треба досить добре уявляти собі структуру файлової системи даної ОС (або скористатися послугами того, хто в цьому розбирається. При цьому украй небажано користуватися програмами типу Norton disk doctor (ndd), Scandisk і т.п., оскільки вони здатні виправити файлову систему, але не відновити її. Таке виправлення часто тільки спотворює картину і сильно утрудняє відновлення даних користувача, а іноді робить його неможливим.

4. Після успішного завантаження ОС з дискети можна запустити тест HDD з Checkit. Тест повинен пройти без помилок для всього дискового простору. Якщо це так, то УЖЕЛЕЗОФ майже напевно в порядку (за винятком вельми окремого випадку несправності каналу запису), і необхідно розбиратися з системним програмним забезпеченням. У випадку якщо інформація, що зберігалася на накопичувачі, не представляє особливої цінності, можна, скориставшись DiskeditOM в режимі проглядання фізичного диска, заповнити кодом 00 початковий сектор 0 доріжок (або декілька початкових секторів - це не принципово), а потім (після перезавантаження) наново створити логічні диски і відформатувати їх. Проста пере- розмітка за допомогою fdisk (без попереднього стирання MBR DiskeditOM) безсила проти багатьох вірусів (наприклад, OneHalf), оскільки вони при цьому залишаються активними, перехоплюючи переривання DOS, і наново заражають завантажувальний сектор. Повідомлення про помилки у вікні тестування Checkit указують на наявність дефектних ділянок в робочій області дискового простору. Повідомлення У marked by DOS означає, що дана ділянка відмічена як Bad cluster в FAT і не використовується ОС. При цьому дефекти, тобто ті кластери, які відмічені в FAT як bad, а насправді такими не є, у вікні тестування відображені не будуть. Невелику кількість дефектних секторів можна спробувати приховати за допомогою процедури низькорівневого форматування.

Під час роботи над CD та DVD -приводами ми розглянули такі теми:

Принципи запису даних на диски CD-R і CD-RW

Диски CD-R і CD-RW по вигляду зовсім не відрізняються від звичайного компакт-диску, але технологія їхнього виробництва дозволяє здійснювати запис не в заводських умовах, а, наприклад, вдо-

ма. Для цього на них нанесений спеціальний записуючий шар. На дисках CD-R до складу цього шару входять органічні барвники. В залежності від того, якою коллпанією був випущений диск, барвник у записуючому шарі може містити один із трьох компонентів: циа- нін (забезпечивши зелений колір поверхні), фталоціанін (забезпечує зелений колір поверхні) чи барвник azo (забезпечує сріблисто- блакитний колір поверхні). Більшість фахівців стверджують, що всі три барвники забезпечують однакову якість запису. Для того щоб створити "впадину" на потрібній ділянці поверхні диску, накопичувач CD-R фокусує у заданій точці лазерний промінь, який розігріває поверхню до температури близько 200° С, В результаті відбиваюча здатність, відповідної області змінюється. Коли пристрій зчитує дані, записані в такий спосіб на диску, отримана "впадина" відбиває промінь, що інтерпретується як біт інформації. Проплавлена ділянка на поверхні диску CD-R не може бути приведена у початковий стан ніяким способом, тому дані на такому диску не можна ні стерти, ні перезаписати. У той же час диски CD-RW можуть пере- записуватися сотні і навіть тисячі раз в залежності від якості самого диска. Виробникам даних виробів вдалося досягти великих успіхів у збільшенні терміну їхньої служби. Записуючий шар на диску CD-RW являє собою сплав срібла і цілого ряду інших металів, серед яких є

* індій, сурма і телур. Потужний лазерний діод, що використовується в нагромаджувачі CD-RW, здатний розігрівати задану точку поверхні до 500-700°С, таке інтенсивне нагрівання розплавляє кристали сплаву в точці фокусування лазеру, переводячи їх у вихідний аморфний стан з високим коефіцієнтом відображення. Стирання даних із усього диска вимагає безупинного нагрівання протягом деякого інтервалу часу. В залежності від дисковода і марки диска, на це може піти від двадцяти хвилин до години. Замість того, щоб стирати весь диск, можна відразу перезаписати його - при цьому видалення старої інформації здійснюється одночасно з записом нових даних. У процесі перезапису лазер працює в двох різних режимах: посилаючи потужні імпульси, він розігріває поверхню до високої температури і в такий спосіб створює нові аморфні ділянки; при генерації малопотужних імпульсів він повертає задані області у вихідний кристалічний стан, що відповідає стиранню інформації. Як правило, на перезапис іде більше часу, чим на запис нового, але менше, ніж на стирання диска повністю.

Основні характеристики пишучих приводів:

1. Можливість використання для запису CD-RW дисків.

2. Всі приводи характеризуються трьома швидкостями: швидкістю запису CD-R, швидкістю запису-перезапису CD-RW, швидкістю зчитування CD-ROM.

3. Дуже важливим є розмір внутрішнього буфера. Він показує, скільки секунд запису є в пам'яті на випадок раптового збою. Для того, щоб порахувати цей час, поділити розмір буфера на швидкість передачі даних. Чим вища швидкість запису, тим більшим повинен бути буфер.

4. Середній час доступу не має принципового значення.

Приводи можуть відрізнятись кількістю режимів запису:

1. Disk-At-Once - вся інформація на диск записується за один раз, при цьому лазер не виключається. Цей режим використовується при записуванні мастер-копій, а також при записі аудіо CD без проміжків між доріжками:

2. Track-All-Once - лазер включається після запису кожної доріжки. Це самий найрозповсюдженіший спосіб запису, що використовується при записі CD з даними;

3. Sesion-At-Once - лазер за один прохід записує одну сесію, яка може включати в себе декілька треків, потім виключається. Використовується в основному CD-Extra;

4. Packet Writing - запис проводиться невеликими порціями інформації. Виключена можливість пошкодження дисків через малу швидкість передачі даних. В пам'ять комп'ютера загружається

* спеціальний драйвер. Перед використанням диск форматується особливим способом, що дозволяє працювати з CD-R (CD-RW) - диском, як зі звичайною дискетою, не використовуючи спеціальних записуючих програм.

5. Інтерфейс - ще одна характеристика приводу. Внутрішній привід з інтерфейсом ІДЕ найбільш зручний для домашнього використання, інтерфейсу SESI (внутрішній чи зовнішній) - для професіонального використання. Внутрішні пристрої з інтерфейсом LPT працюють доволі повільно, а інтерфейс USB поки що зустрічається рідко.

Підтримувані формати запису:

1. CD-ROM (mode 1 і mode 2) - звичайний формат запису комп'ютерних (цифрових) дисків з даними (специфікація Yellow Book);

2. CD-ROM/ХА (extended Arhitecture) - формат, в якому без додаткових переміщень зчитуються як дані, так і звукова (чи відео) інформація;

3. CD-DA (CD-Didital Audio) - основний формат запису музичних компакт-дисків. Набір специфікацій Red Book.

4. CD-G (Karaoke) - аудіодиск з додатковою графічною інформацією.

5. CD-Text - аудіодиск з додатковою текстовою (чи графічною) інформацією. Не всі CD-RW приводи пишуть в цьому форматі, хоч це дуже зручний формат, оскільки в ньому можна записати назву кожної пісні на диску і ім'я виконавця.

6. Multisession CD - інформація на диск записується за декілька разів, використовується для дисків з даними. При цьому кожного разу сесія закривається, а диск - ні. Читати такий диск можна на звичайних CD - приводах. Основний недолік є в тому, що при закритій сесії витрачається від 13 до 20 Мб для розміщення ЮС (змісту диска), тобто для наступного запису місце може не вистачити.

7. Mixed-Mode CD - спочатку записуються дані, потім аудіо- треки. В музичних CD-плеєрах не читається. Використовується для запису ігор.

8. CD-extra Mode (CD-P!us) - на CD записуються спочатку ауді- отреки, потім дані (набір специфікацій Blue Book). Це дозволяє звичайним CD-програвачам працювати з такими дисками.

9. CD-I (Interaktive) - інтерактивний мультимедійний диск ( Green Book).

10. CD-і Ready - зіставляється із стандартними звуковими програвачами, зображення записується в паузу перед першою звуковою доріжкою.

11. CD-I Bridge - в заголовок включаються доріжки, що містять адресні мітки даних одночасно в форматах ХА І CD-I.

12. CD-Video - стандарт відео CD, зображення зберігають в AVI чи MPEG форматах.

13. Photo-CD - використовується для зберігання колекцій фотографій.

Установка пристроїв CD і DVD

Всі пристрої CD і DVD встановлюються в цілому однаково. Внутрішні версіїї цих пристроїв підключаються до каналу передачі даних через контролер IDE/ATAPI чи контролер SCSI й у більшості випадків - до звукового входу на звуковій платі чи на самій системній платі (якщо на ній є інтегрована звукова плата). До звичайного пристрою CD чи DVD повинні бути підключені три кабелі:

• живлення (що йде від блоку живлення комп'ютера)

• інформаційний кабель, з'єднуючий пристрій з IDE чи SCSI- контролером, який, відповідальний за двосторонній зв'язок із звуковою платою (по ньому в обох напрямках передаються аудіодані).

Якщо ваша звукова плата містить додатковий інтерфейс, взнайте в компанІЇ-виробника, з якими пристроями вона сумісна. Не забудьте поцікавитися в них про необхідні кабелі і контролери. Якщо ви вирішили використовувати інтерфейс SCSI звукової плати, перевірте, чи є Інтегрований SCSI-контролер 16-розряднилл при- строєм. Нехай вас не збиває з розуму опис вбудованої звукової плати на системній платі, яке може відноситися до характеристик звукової плати. Ознайомтеся з технічними вимогами, зазначеними в документації, чи зв'яжіться з виробником, щоб визначити тип інтерфейсу SCSI звукової плати. Підводячи підсумки, підкреслю, що вищезгадані пристрої зі спеціальними версіями інтерфейсів занадто повільні й обмежені у своїх можливостях, зовсім не відповідаючи вимогам сучасних комп'ютерів.

Огляд матеріалу з теми дипломної роботи

Побутові радіоприймальні пристрої призначені для прийому радіомовних сигналів в частотних діапазонах довгих (ДХ), середніх (СХ), коротких (КХ) і ультракоротких (УКХ) хвиль. Позначення зарубіжних радіомовних діапазонів відповідають прямому перекладу назв: LW (довгі хвилі), MW (середні хвилі) і SW (короткі хвилі). Межі цих діапазонів в різних країнах дещо відрізняються один від одного. У таблиці 1 приведені значення крайніх частот діапазонів.

Таблиця 1 - Частотні межі радіомовних діапазонів

Діапазон

хвиль Діапазон частот Довжини хвиль (м) ДХ 150... 408 кГц 2000,0. ..753,3 LW 144... 290 кГц 2083,3. ..1034,5 СХ 525... 1605 кГц 571,1. ..186,9 MW 522. ..1710 кГц 574,7... 175,4 кх 3,95.. .12,1 Мгц 75,9.. .24,8 SW 3,8. .,17,9 Мгц 78,9.. .16,8 УКХ 65,8... 73 Мгц 4,56.. .4,11 FM 87,5... 108 Мгц 3.43.. .2,78

Основна відмінність зарубіжних радіоприймачів полягає в інших граничних частотах діапазонів і у використанні іншої системи передачі стереосигналу. Так, ультракороткохвильовий діапазон розміщений в смузі 87,5... 108 МГц І позначається абревіатурою FM (frequency modulation - частотна модуляція). Останнім часом в цьому частотному діапазоні почали працювати І українські радіомовні станції, що дозволяє використовувати зарубіжні моделі радіоприймачів в нашій країні. Крім того, деякі фірми-виробники ау- діотехніки, враховуючи потреби східноєвропейського і українського ринків, вводять в своїх апаратах так званий розширений FM діапа-

зон, що охоплює обидві вказані ділянки частот. Правда, при цьому багато моделей, забезпечених таким діапазоном, не підтримують український стандарт стереомовлення.

Діапазон коротких хвиль розбивається на ряд піддіапазонів. Дана обставина пов'язана з тим, що тут радіомовні станції розміщені нерівномірно по частоті, а зосереджені в деяких ділянках якнайкращого проходження радіохвиль.

Помітимо, що присутність всіх перерахованих діапазонів робочих частот в одній моделі радіоприймача необов'язкова. Так, переносні малогабаритні апарати часто мають лише можливість прийому радіосигналів на довгих і середніх хвилях. Короткохвильовий діапазон останнім часом зустрічається досить рідко, що пов'язано з невисокою якістю прийому. Моделі високого класу практично завжди комплектуються трактом прийому в діапазоні УКХ або FM, оскільки тільки в цьому діапазоні транслюються високоякісні стереофонічні сигнали. Для того, щоб використовувати тільки одну несучу частоту для передачі стереосигналу, сигнали лівого і правого каналів заздалегідь обробляються на піднесучій частоті, внаслідок чого формується комплексний стереосигнал (КСС).

В Україні для стереофонічного радіомовлення прийнята система OIRT з полярною модуляцією. При цьому сигнал з частотою ч 31,25 кГц модулюється по амплітуді таким чином: лівий канал модулює позитивну півхвилю, а правий - негативну. Після модуляції під- несуча ослабляється на 14 дБ (у 5 разів), що дозволяє краще використовувати потужність передавача і забезпечити сумісність системи стереофонічного мовлення з монофонічними радіоприймачами. Далі полярно-модульоване коливання з частково подавленою несучою використовується як модулюючий для формування 4M сигнал УКХ діапазону.

У зарубіжних радіомовних мережах в FM діапазоні для цієї мети використовується інший принцип формування комплексного стереосигналу, так званий "пілот-тон" (стандарт CCIR). Таке коливання складається з модульованого сигналу піднесучої частоти 38 кГц, в якому міститься Інформація про аудіосигнали лівого і правого каналів і сигналу пілота з частотою 19 кГц, використовуваного для синхронізації пристроїв обробки.

Деякі мовні радіостанції FM діапазону одночасно з аудіосигналом передають додаткову цифрову інформацію за системою RDS відповідно до стандарту CENELEC EN 50067. Передана інформація має сервісний характер і може містити ряд даних. По-перше, це відомості про дублюючу частоту радіостанції (AF), ідентифікації (РІ) і типі програми (РОТУ), назву радіостанції (PS), поточний час (СТ). По-

друге, повідомлення про трафік - завантаження каналу Інформаційних даних (ТА). Крім того, забезпечується режим доповнення банку частот радіостанцій інших мовних мереж (EON). Сигнал RDS формується на піднесучій частоті 57 кГц і потім змішується з комплексним стереосигналом. Для виділення цього сигналу в схемах радіоприймачів після основного детектора встановлюється відповідний декодер.

Побутові радіоприймальні пристрої для прийому радіомовних станцій виконуються по супергетеродинній схемі. Приймачі прямого підсилення не використовуються через низькі показники чутливості і вибірковості. Способи реалізації принципових схем радіоприймальних трактів (тюнерів) залежать від елементної бази. Останнім часом для цих цілей використовуються інтегральні мікросхеми (!С), що містять в своєму складі закінчені функціональні вузли радіоприймача. Існують також 1C, наприклад, СХА1238, СХА1538 (Sony), ТА8127 (Toshiba), що містять в собі весь тракт тюнера, що істотно спрощує його конструкцію.

Для побудови частини тракту прийому 4M сигналів УКХ діапазону, що включає преселектор і перетворювач частоти, використовують три види електронних компонентів: транзистори, мікромодулі і інтегральні мікросхеми. Транзистори використовуються досить рідко і звичайно для побудови підсилювачів високої частоти. У другому випадку активні елементи разом з вибірковими фільтрами І елементами настройки поміщають в інтегральний модуль. При цьому багато фірм - виробників радіоапаратури розробляють свої оригінальні модулі, що не зустрічаються в довідковій літературі, наприклад VAF2S12-001 (JVC), RAL0006 (Matsushita), 6ZA-1 (AIWA) і т.д. Серед інтегральних мікросхем, призначених для цієї мети, можна виділити, наприклад, AN7205, AN7213, AN7254 (Matsushita), ТА7335, ТА7358, ТА7378 (Toshiba), ВА4402 (ROHM) та інші. З вітчизняних мікросхем таку функцію виконує IC К174ХА15. Для їх роботи потрібні додаткові навісні елементи. Приклад використання IC ТА7358 приведений на рисунку 1.1.

Тракт обробки сигналу проміжної частоти 4M сигналів з детектором і весь тракт обробки амплітудно-модульованих (AM) сигналів знаходяться в одній мікросхемі. Таких мікросхем досить багато; наприклад, для цієї мети часто використовують IC AN7223, AN7273 (Matsushita), ВА4234 (ROHM), LAI 810, LAI 831, LAI 836 (SANYO), TA2057, TA7640 (Toshiba). Деякі з них містять також схему оцінки рівня сигналу ПЧ для стеження за настройкою, а також внутрішній сте- реодекодер системи "пілот-тон". Як навісні елементи використовуються смугові фільтри ПЧ, фазозсуваючий контур 4M детектора.

гетеродинний і сигнальний контури AM тракту. Для підвищення чутливості і зниження коефіцієнта шуму приймача AM сигналів на відповідному вході іноді включають додаткові підсилювачі радіочастоти на польових транзисторах.

Рисунок 1.1- Застосування мікросхеми ТА7358

У радіомовленні значення ПЧ стандартизовані, і залежно від ро- 4 бочого діапазону частот радіоприймача прийняті такі величини: для тракту прийому AM сигналів вітчизняних моделей ПЧ повинна бути 465+2 кГц, а для тракту прийому 4M сигналів - 10,7+0,1 МГц. У зарубіжних моделях при прийомі AM сигналів використовується ПЧ 450 або 455 кГц. Ця обставина ніяк не впливає на споживчі параметри радіоприймального пристрою, а важливо тільки для проведення ремонтних і регулювальних робіт. Слід помітити, що іноді дуже високі вимоги до вибірковості і чутливості радіоприймача призводять до того, що в тракті обробки використовується не одна, а дві ступені перетворення частоти. В цьому випадку схема доповнюється ще одним змішувачем, гетеродином і ППЧ з виборчими ланцюгами. У деяких зарубіжних моделях це робиться для прийому AM сигналів середньохвильового діапазону. Перша ПЧ вибирається високою (10,7 МГц), а друга - стандартною для трактів AM радіомовних приймачів.

В якості вибіркових елементів тракт/ ПЧ часто використовуються фільтри зосередженої селекції (ФЗС), що є єдиною конструкцію, яка складається з ланцюжка зв'язаних резонаторів. Як резонатори використовуються LC контури, пластинки з п'єзоелектричних матеріалів, а також електромеханічні резонатори.

У радіомовних приймачах число резонаторів у вигляді LC-

контурів віл трьох до шести. Останнім часом в якості ФЗС частіше за все використовують п'єзокерамічні фільтри, які мають невеликі габаритні розміри, малу вагу і добру стабільність амплітудно- частотних характеристик, що дозволяє істотно спростити конструкцію тракту і наладку радіоприймача. П'єзокерамічні фільтри виготовляються з певною смугою пропускання і середньою частотою настройки. Крім того, вони можуть мати різну вибірковість, тому не завжди взаємозамінні. При підвищених вимогах до вибірковості в ППЧ може встановлюватися не один, а декілька таких фільтрів. Для нормальної роботи п'єзокерамічного ФЗС необхідне узгодження його входу і виходу із зовнішніми каскадами. Узгодження на вході здійснюється за допомогою одиночного коливального контуру, який, крім того, коректує сумарну АЧХ тракту поза смугою пропускання ФЗС.

На рисунку 1.2 приведений приклад використання мікросхеми ВА4234.

Рисунок 1.2 - Застосування мікросхеми ВА4234

З вітчизняних розробок подібних мікросхем знаходить застосування К174ХА10. На рисунку 1.3 показаний приклад побудови тракту АМ/ЧМ на її основі. Схеми настройки радіоприймачів часто будуються з використанням цифрових принципів формування сигналів. Це також відноситься і до систем фазового автопідстроювання частоти гетеродина. Все це успішно реалізується в цифрових синтезаторах частоти, що звичайно виконуються у вигляді окремих мікросхем. До їх числа відносяться IC LC7218, LC73121 (Sanyo), LM7001 (NS) і ряд інших. З вітчизняних мікросхем подібну функцію виконує IC КР1015ХК2. У складних моделях високого класу, а також в автомобільних магнітолах, де пред'являються жорсткі вимоги до конструктивних розмірів І займаного об'єму, з метою скорочення кількості елементів функції цифрового синтезатора частоти іноді передаються мікропроцесору загальної системи управління.

При прийомі сигналів, в яких міститься КСС з полярною модуляцією (система OIRT), спочатку виробляється відновлення рівня під- несучої (31,25 кГц) частоти за допомогою високодобротних резонансних систем. Можливі три різні способи декодування: полярне детектування по огинаючий (за допомогою двох амплітудних детекторів з різною полярністю включення діодів), сумарно-різницеве перетворення з розділенням спектрів (виділення аудіоінформації за ' допомогою резистора матрицювання сумарного і різницевого сигналів каналів), часове розділення стереосигналів (за допомогою ключової схеми, яка розділяє в часі обробку позитивних і негативних півхвиль піднесучого коливання).

При прийомі сигналів з системою кодування CCiR ("пілот-тон") стереодекодер містить кільце фазового автопідстроювання частоти для синхронізації сигналів генератора з сигналом пілота, що приймається, на частоті 19 кГц, фазовий детектор сигналу пілота, синхронний демодулятор стереосигналів, що працює на частоті 38 кГц, з схемою матрицювання сумарного і різницевого сигналів каналів, а також додаткові схеми керування рівнем стереошумів і смугою пропускання. Синхронний демодулятор в цьому випадку виділяє різницевий сигнал каналів і включається за наявності у вихідному сигналі частотного детектора FM-тракту вказаного коливання з частотою 19 кГц. В результаті матрицювання сумарного і різницевого сигналів формуються коливання лівого і правого каналів. Якщо пілот-сигнал відсутній, то на виході стереодекодера присутній тільки сумарний сигнал каналів.

При розпізнанні комплексного стереосигналу в схемах сте- реодекодерів формується сигнал підтвердження, який використовується для індикації режиму. Критерієм оцінки служить достатній

рівень сигналу піднесучої або наявність напруги на виході детектора сигналу пілота.

От антенны

21 ФЛШ-024

СМЕСИТЕЛЬ ГЕТЕРОДИН і " DA1 JLJ LJL K174XA1O ігомкг,

УСИЛИТЕЛЬ

ПРОМЕЖУ

точной ЧАСТОТЫ

СТАБИЛИ ЗАТОР

0.022

•'•ипито^

Рисунок 1.3 - Застосування мікросхеми Kl 74ХА10

Стереодекодери системи "пілот-тон" випускаються як у складі мікросхем тюнерів, так і у вигляді окремих мікросхем, наприклад AN7414 (Panasonic), ВА1332 (Rohm), КА2261 (Samsung), LA3361 (Sanyo), TA7343 (Toshiba) І т.і. Для їх функціонування потрібне підключення RC-фільтрів нижніх частот для фазових детекторів і частотоза- даючого ланцюга внутрішнього генератора системи ФАПЧ - кварцового резонатора на 456 кГц або змінного резистора.

Залежно від класу моделі і від того, в якому виконанні (індивідуальному або у складі аудікомплекса) виконаний той або інший радіоприймальний тракт, його конструкція може бути різною.

У радіоприймачах Індивідуального виконання простих моделей ще зустрічається реалізація шкали настройки у вигляді вернерного пристрою, положення вказівка якого жорстко зв'язано через кордову нитку і систему роликів з кутом повороту ротора конденсатора змінної ємності або резистора, регулюючого напругу на варикапах. При ремонті такого пристрою бажано заздалегідь запам'ятати порядок проходження корду через ролики і кількість витків нитки на кожному з них. У сучасних моделях, що мають мікропроцесорне управління, індикатори настройки виконуються в цифровому вигляді.

І АНАЛІЗ ТЕХНІЧНОГО ЗАВДАННЯ 7.7 Фізичні процеси в синтезаторах частот

Функціонування СЧ основане на роботі системи автопідстроювання, але при всій умовності відмінностей їх не треба ототожнювати. Кажучи про СЧ, потрібно мати на увазі пристрій, що створює дискретну безліч частот в заданому діапазоні з необхідною стабільністю і кроком (інтервалом), а також якістю вихідного сигналу. Власне ж ІФАПЧ являє собою імпульсну систему автоматичного регулювання з періодичною нелинійністю [15], що зумовлює вельми складні фізичні процеси, що протікають в ній. У СЧ через наявність ІФАПЧ виникає суперечливий зв'язок між динамічними і спектральними характеристиками. Проблема вирішення цих протиріч є самою складною. Система автопідстроювання визначає швидкодію СЧ, тобто тривалість перехідних процесів встановлення стаціонарного або сталого режиму (режиму синхронізму). Крім того, в СЧ виникають такі характерні режими, як утримання і захоплення, а також взаємозв'язок між динамічними характеристиками і виглядом періодичної нелинійності. Якщо по ходу викладу мова йде про безперервну систему фазової автопідстройки частоти, то вона без додаткових пояснень називається ФАПЧ [6].

Найбільш простим є однокільцевий синтезатор, структурна схема якого приведена на рис.1.1.

Оскільки рис. 1.1 є лише ілюстрацією до опису фізичних процесів в ІФАПЧ, на схемі не зображені каскади формування імпульсів для подільників частоти, частотно-перетворювальні каскади, що часто включаються в тракт зворотного зв'язку (ТЗЗ), і т.і. На виході СЧ стоїть буферний каскад (БК), що знижує вплив навантаження синтезатора на генератор, керований по частоті (КГ). Він зображений для того, щоб показати, що вихідний сигнал СЧ еВих(1) може відрізнятися по рівню від Єкг(І) і мати частоту fKr, що визначається КГ. Якщо БК відсутні, ТО e"r(t) не відрізняється ЗО формою ВІД eBMx(t) і являє собою квазігармонійні або імпульсні коливання.

Напруга eKr(t) одночасно подається на вхід ТЗЗ, в якому включений поподільник частоти із змінним коефіцієнтом ділення (ПЗКД). Частота fKr за допомогою керуючого елемента (КЕ) (зазвичай варикапа), що входить в коливальний контур КГ і не показаний на рис. 1.1, може змінюватися в залежності від керуючого сигналу Єкер(і). При відсутності БК між фільтром нижніх частот (ФНЧ) і КГ еквр(1)=еф(1), де Єф(І) - напруга на виході ФНЧ. З урахуванням впливу дестабілізуючих чинників межі перебудови fKr повинні дещо перевищувати діапазон вихідних частот синтезатора. Зазначимо, що в загальному випадку, якщо між ФНЧ і КГ встановлюється БК, то eKeP(t) відрізняється від Єф(І). Залежність ^г=фкг(ЄкеР) в усталеному режимі називається статичною характеристикою управління КГ. При аналізі ІФАПЧ використовують поняття крутості характеристики управління

$кг=0фкг(Єкер)/СІЄкер. Якщо фуНКЦІЯ фкг(Єкер) НЄЛІНІЙНО, ТО S*r ЗОЛЄЖИТЬ ВІД вкер.

Рисунок 1.1- Структурна схема СЧ з ІФАПЧ

За допомогою ПЗКД частота fKr знижується в коефіцієнт ділення N разів. Сигнал на виході подільника ec(t) являє собою послідовність імпульсів з частотою проходження fc=WN. Як І у всякій системі регулювання, для утворення сигналу помилки eA(t) в ІФАПЧ є давач розузгодження, що звичайно називається дискримінатором (Д). У якості дискримінатора в ІФАПЧ використовується імпульсно- фазовий детектор (ІФД) або імпульсний частотнофазовий детектор (ІЧФД). Коливання ec(t) поступають на так званий сигнальний вхід Д. На опорний вхід дискримінатора подається імпульсна послідовність e0(t) з частотою проходження fD, що формується на виході подільника частоти з фіксованим коефіцієнтом поділу (ДФКД). На вхід ДФКД впливає синусоїдальний сигнал eKr(t) від опорного генератора (ОГ) (на рис.1.1 не показаний) з частотою for. Частота fo=for/RA (ле Ra - коефіцієнт ділення ДФКД) називається частотою порівняння. Оскільки на вхід Д поступають дві імпульсні послідовності ec(t) і Єо(Ч, то, строго кажучи, не можна говорити про вимірювання різниці фаз між ними, оскільки мова йде не про гармонічні сигнали. Фізичне значення має лише різницю часу те подачі на вхід Д тих або інших імпульсних сигналів. Однак, враховуючи квазіперіо- дичний характер ec(t) при малих відхиленнях fKr від стаціонарного значення fw.cT. вводять поняття різниці фаз <ре між імпульсами різних послідовностей, причому сре=2ттте/То, де To=1/fo. Фактично мова може йти про різницю фаз перших гармонік сигналів e0(t) і ec(t). В дискримінаторі відбувається виділення Інформації про фазове (часове) розузгодження фе між імпульсами послідовностей e0(t) і ec(t) І перетворення її у вихідний сигнал eA(t) (напругу або струм). Визначення статичної фазової характеристики (або скорочено фазової характеристики) дискримінатора проводиться в стаціонарному режимі при рівності частот fo=fc. При цьому усередненням eA(t) у часі на інтервалі То знаходиться постійна складова сигналу на виході дискримінатора еА.п=еА.п(фе). Фазова характеристика еА.п(фе) нелінійна і при монотонній зміні фе у часі носить періодичний характер.

Робота дискримінатора типу ІЧФД описується статичною частотною характеристикою eA.n=eA.n(Af). Остання також відноситься до стаціонарного режиму роботи Д і являє собою залежність усередненої за інтервал ТуСр=1/1 fо-fc | постійної складової еА.п від різниці частот (fo-fc).

Вихідний сигнал дискримінатора eA(t) поступає на вхід згладжуючої ланки ФНЧ. Сигнал Єф(І) з виходу фільтра використовується безпосередньо у ЯКОСТІ ВПЛИВУ eKep(t), керуючий частотою fier. Від амплітудно-частотної і фазочастотної характеристик ФНЧ залежать найважливіші характеристики СЧ - динамічні (стійкість і швидкодія) і спектральні. Послідовно включені Д і ФНЧ утворюють канал керування (КК) системи ІФАПЧ. Інформацію про різницю фаз вхідних імпульсних послідовностей e0(t) і ec(t) можна отримати за допомогою якого-небудь параметра вихідного сигналу eA(t), що залежить від фв. В різних типах Д цей параметр різний: рівень напруги eA(t), ширина імпульсів вихідного струму і т.і. Постійна (в стаціонарному режимі) або така, що повільно змінюється (в перехідному режимі), складові цього тимчасового процесу виділяються в ФНЧ, що не входить у дискримінатор. У першому наближенні робота схеми на рис.1.1 відбувається таким чином. Припустимо, що система ІФАПЧ знаходиться в стаціонарному режимі, коли Wt^Wh, де Wh - номі-

нальна робоча частота (одна з дискретної множини). Якщо при цьому коефіцієнт ділення ДФКД рівний N, то fKr.H=foN=fKrN/RA. У розглянутому режимі синхронізму fc=foi сигнал управління eKep(t)=const значення ЄкеР.ст має бути таким, щоб компенсувати частотне розуз- годження, що виникло під впливом дестабілізуючих чинників. Очевидно, що eKep.cT=(fKr.H-fKr.o)/SKr (S^coHst, де ікг.о - частота fur при нульовій керуючій напрузі, тобто початкова частота коливань КГ).

Якщо потрібно змінити частоту настройки КГ, то досить перейти до нового коефіцієнта ділення N. Мінімальна дискретність в перебудові fur, тобто крок сітки частот Fm, визначається частотою порівняння fo. При використанні в СЧ подільників з дробово-змінним коефіцієнтом ділення (ПДЗКД) справедлива рівність Fi^fo/lO*, де і - число декад дрібності [17].

Уточнимо поняття режимів функціонування ІФАПЧ. Згаданий стаціонарний режим, при якому частоти f0=fc, відповідає робочому режиму роботи СЧ. Однак він не є єдино можливим. По-перше, навіть в стаціонарному режимі можливі зміни частоти f"f під дією дестабілізуючих чинників. Якщо вони, однак, настільки повільні, що можна весь час вважати, що система ІФАПЧ знаходиться в синхронізмі, то кажуть, що має місце режим синхронізму (утримання). Відповідно вводиться в розгляд смуга утримання Afyrp - область V відхилень частоти fKr від свого номінального значення, при яких не порушується стаціонарний режим, що мав місце. По-друге, існує режим захоплення, при якому в системі ІФАПЧ відбуваються перехідні процеси від її початкового асинхронного стану до сталого. Смуга захоплення Af3 - це область відхилень частоти fKr від свого номінального значення, всередині якої стаціонарний режим настає завжди, тобто при будь-яких початкових умовах. По-третє, в ІФАПЧ може виникати так званий режим биття, при якому частота fKr безперервно змінюється у часі. Цей режим в синтезаторах частот є шкідливим.

Нехай нижчий і вищий рівні керуючої напруги позначені через

Єкер.н і Єкер.в ВІДПОВІДНО. ЇОДІ ПО ВИЗНОЧЄННЮ Afyip=ipKr(eKep.B)-фкг(Єкер.н). ПрИ SKr=COnst АЇугр=:$кг(Єкер.0~Єкер.н).

Що стосується смуги захоплення, то її визначення в загальному випадку значно складніше, оскільки воно повинно основуватися на аналізі перехідних процесів в нелінійній імпульсній системі ІФАПЧ. Задача спрощується тільки у разі системи ІФАПЧ першого порядку, для аналізу якої розроблені спеціальні графічні методи дослідження [6].

З фізичних міркувань ясно, що стаціонарний режим може бути реалізований на практиці тільки в тому випадку, якщо ІФАПЧ стій- ка "в малому", тобто володіє збіжністю до положення рівноваги при досить малих збудженнях. Передбачається, що в процесі компенсації останніх фазове неузгодження сре не виходить за межі лінійної дільниці фазової характеристики дискримінатора. При оцінці стійкості "в малому" використовуються різні методи, розроблені для дискретних систем автоматичного регулювання [6]. Всі вони основані на лінеаризації ІФАПЧ в зоні точки рівноваги і на математичному описі системи лінійним різницевим рівнянням [15]. Виходячи з фізичних міркувань, можна стверджувати, що стійкий "в малому" стаціонарний режим може при певних умовах не настати. Таке положення буде мати місце, якщо система автопідстроювання виявиться нестійкою "в цілому". По суті, смуга захоплення є нічим іншим, як областю початкових розстройок fKr, всередині якої ІФАПЧ стійка "в цілому". В зв'язку з викладеним можна говорити про необхідність виконання умов стійкості "в цілому" для ефективної роботи ІФАПЧ, а отже, і СЧ.

Рисунок 1.2 - До визначення встановлення частоти

При зміні коефіцієнта ділення N, включенні СЧ та стрибкоподібній зміні fKr виникає режим захоплення і в системі ІФАПЧ протікають перехідні процеси. В залежності від параметрів ІФАПЧ вони носять коливальний або аперіодичний характер. Основний параметр цих процесів - тривалість (час) ty, що є мірою швидкодії СЧ. Величина ty визначається як проміжок часу між моментом початку збудження tn і моментом tK, ПІСЛЯ ЯКОГО відхилення fxr ВІД f

fx приведений на рис. 1.2. Якщо перехідний процес виникає при перемиканні коефіцієнта ділення ПЗКД з Ni на N2, справедлива рівність AfKr.H=fo(N2~Ni). При малоінерційному ФНЧ або при його відсутності ty Істотно залежить від частоти порівняння f0 і при її збільшенні зменшується.

Нарівні з основним параметром, що характеризує швидкодію СЧ, існують інші групи параметрів синтезатора, що мають першорядне значення.

Насамперед це спектральні характеристики вихідного сигналу СЧ eBnx(t). Для їх оцінки розглядається стаціонарний (точніше, квазістаціонарний) режим синхронізму ІФАПЧ, що знаходиться під впливом детермінованих І випадкових збуджень. Зазначимо, що особливістю СЧ з ІФАПЧ, що відрізняє його від СЧ з ФАПЧ, є наявність побічних складових в частотному спектрі eBnx(t), зумовлених дискретним характером процесу регулювання. Інтенсивність вказаних складових істотно залежить від типу дискримінатора [6].

L2 Класифікація синтезаторів частот з ІФАПЧ

Синтезатори частот, як правило, не є функціонально самостійними пристроями. Вони входять до складу приймальної, передавальної, вимірювальної та іншої апаратури і використовуються ' для гетеродинування коливань, збудження підсилювачів потужності, а також як давачі еталонних частот і т.і. Технічні характеристики СЧ, найважливіші з яких приведені в [13, 19], впливають вирішальним чином на методи їх побудови.

Відмінність вимог до синтезаторів, що входять до складу тієї або іншої радіоапаратури, а також безперервне вдосконалення схемотехніки і елементної бази привели до створення численних структур СЧ з ІФАПЧ. Найбільш простим є однокільцевий синтезатор, структурна схема якого приведена на рис. 1.1. До основних переваг таких СЧ відносяться: простота формування дискретної сітки частот; відсутність смугових фільтрів, змішувачів і формувачів опорних частот, коливання яких є додатковим джерелом утворення побічних складових в спектрі вихідного сигналу СЧ.

Слід підкреслити, що вказані характеристики реалізовуються при хороших габаритно-масових показниках, малому енергоспоживанні, високій надійності і технологічності. Однак, нарівні з безперечними перевагами, однокільцевим СЧ властиві й недоліки. По- перше, важко забезпечити високу швидкодію при синтезі частот з малим кроком Fm. По-друге, усунути протиріччя між вимогою по фільтрації внутрішніх і зовнішніх перешкод, придушенням ЗОВНІШНІХ

перешкод та швидкодії і т.І.

Нижче в основному досліджуються базові однокільцеві структури СЧ, оскільки при цьому вдається виявити основні особливості СЧ класу, що розглядається. Для аналізу багатокільцевих ІФАПЧ використовуються ті ж методи дослідження.

Відома велика кількість методів поліпшення характеристик од- нокільцевих синтезаторів. Класифікуємо їх по ряду ознак. Почнемо з методів розширення смуги захоплення при збереженні високої фільтруючої здатності ІФАПЧ в усталеному режимі (рис. 1.3).

Ці методи можна розбити на дві групи: основані на примусовому зменшенні початкової розстройки КГ до значення, при якому ІФАПЧ входить в режим синхронізму [17]; основані на розширенні смуги захоплення внаслідок безпосередньої зміни характеристик каналу управління кільця ІФАПЧ в режимі захоплення [11].

Найпростішим методом, що відноситься до першої групи, є попереднє встановлення fKr поблизу необхідного номінального значення (рис.1.4).

Для цього в схему вводиться цифро-аналоговий перетворювач (ЦАП) і дешифратор (ДШ). Весь діапазон перебудови КГ ділиться на ряд піддіапазонів. Попереднє встановлення fKr проводиться подачею на другий вхід суматора напруг (Зм) напруги еКЄр2 з ви-

* ходу ЦАП,

Рисунок 1.3 - Класифікація методів розширення смуги захвату

Рисунок 1.4 - Синтезатор з попереднім встановленням КГ

Точне встановлення fKr, тобто режим синхронізму, здійснюється потім системою ІФАПЧ. Мінімальне число піддіапазонів визначається з необхідності забезпечення надійного захоплення в межах кожного піддіапазону. При необхідності використання ФНЧ з більшою інерційністю має бути підвищена точність попереднього встановлення fKr, оскільки Af3 при цьому різко звужується. Однак в реальних умовах внаслідок ряду дестабілізуючих чинників власні відхилення частоти можуть бути значними, що знижує ефективність розглянутого методу. Розвитком останнього є введення пошуку частоти.

" При цьому встановлення fKr проводиться автоматичним вибором керуючої напруги ЄкеР2, при якій в системі ІФАПЧ відбувається захват. Для визначення моменту входження системи ІФАПЧ у вказаний режим в схему вводиться давач частотного розузгодження (ДЧР) (рис. 1.5). Штриховими лініями позначенні інші можливі варіанти підключення ДЧР.

Для формування закону зміни екеР2 вмикається пристрій формування коду (ПФК). В найпростішому випадку в якості ПФК може бути використаний реверсивний лічильник, що змінює код керування ЦАП, а звідси, і екеР2 за лінійним законом з деякою тактовою частотою fT. максимальний час пошуку в даному випадку tn.MaKC=2n/fr, де П - розрядність ЦАП.

Слід відмітити, що подачу e

Ефективним способом розширення смуги захвату є використання ІЧФД. Це дозволяє при мінімальних апаратних затратах за-

безпечити широкодіапазонну перебудову fKr при збереженні високої якості вихідного сигналу в усталеному режимі. Відмінність ІЧФД від звичайного ІФД основана на тому, що у ньому присутні два режими порівняння: за фазою і за частотою. Перший є основним і при цьому ІЧФД діє аналогічно ІФД. У частотному режимі роботи періодичність характеристики дискримінатора, властива ІФД, усувається та інформація, яка видається ІЧФД, служить тільки для індикації наявності частотного розузгодження між вхідними сигналами e0(t) і ec(t) та його знаку. Критерієм зміни режиму роботи ІЧФД, як правило, є порушення черговості потрапляння вхідних імпульсів дискримінатора [6].

Рисунок 1.5 - Синтезатор з пристроєм пошуку

Одним з методів другої групи є включення в КУ нелінійного фільтра нижніх частот (НФ). Найпростішим варіантом є інтегруючий RC-фільтр (рис. 1.6).

Як відомо, його властивості визначаються сталою часу T=RC. У даному випадку останню можна змінювати в процесі роботи ІФАПЧ в залежності від рівня сигналу, що потрапляє на вхід фільтра. В режимі захвату змінна напруга з виходу ІФД відкриває діоди VD1 і VD2, при цьому замикається R, що призводить до зменшення інер- ційності фільтра і, відповідно, до розширення Af3. Природно, що рівень змінної напруги на вході НФ у режимі захвату має бути достатнім для надійного відкриття діодів. У стаціонарному режимі ІФАПЧ змінна напруга на вході фільтра мала, діоди закриті І фільтр ефективно послаблює вхідні завади, тому що інерційність НФ у цьому випадку велика. Слід відмітити, що застосування НФ у якості єдиної ланки фільтрації допустимо лише тоді, коли в режимі синхронізму

Прикладом нелінійного фільтра, що комутується (КФ), може служити інтегруюча ланка, в якій паралельно резистору R ввімкнений ключ Кл (рис. 1.7). Команда на замикання останнього подається при перемиканні вихідних частот синтезатора та утримується до досягнення системою ІФАПЧ стаціонарного стану. Основною задачею, що вирішується при використанні КФ, є боротьба з комутаційною завадою, яка утворюється на виході фільтра.

Команда

керування

КЛ R о Єд(')

і Рисунок 1.7 - Найпростіший фільтр, що комутується

Розширити смугу захвату ІФАПЧ можна, змінивши коефіцієнт підсилення системи. На рис. 1.8 наведена структурна схема синтезатора, в якій для досягнення цього ефекту в коло керування КГ введений підсилювач, що регулюється (РП).

Такий самий підсилювач може бути введений між виходом дискримінатора і виходом ФНЧ з метою зміни коефіцієнта передачі детектора в перехідному режимі. Керування коефіцієнтом підсилення РП може бути виконане тими ж способами, що і в НФ та КФ.

З розглянутою задачею послаблення в СЧ протиріч між ступенем фільтрації завад та розширенням смуги захвату тісно пов'язана проблема підвищення швидкодії. Остання може вирішуватись методами двох класів [ЗО]: підвищенням частоти порівняння to (клас І) і використанням різноманітних технічних рішень при заданій fo (клас II) (рис.1.9).

Методи класу І. Реалізуються при ввімкненні ПДЗКД замість ПЗКД. Застосування ПДЗКД суттєво підвищує fo при заданому кроці F*. Однак розмовляти про підвищення динамічних характеристик синтезатора можливо лише в тому випадку, коли втілені засоби по зниженню так званих "завад дрібності". Частоти останніх відстоять від fKr на величину, що кратна Fu

Іншим способом підвищення швидкодії в рамках методів класу І є використання алгоритмів апроксимації номінальних значень fxr-н. В цьому випадку замість ДФКД вводиться ПЗКД2 з коефіцієнтом ділення RA (рис. 1.10). Тоді справедлива рівність

fia.H = forN/RA. ( 1 .1 )

Код ДЛЯ fK,

Рисунок 1.10- Синтезатор з апроксимацією значень вихідних частот

Ідея алгоритму полягає в підборі таких N і RA, при яких fKr.H, що визначається з (1.3), була б достатньо близькою до потрібної. Величини N і Ra (при заданій for) мають бути суттєво менше коефіцієнтів ділення ДФКД і ПЗКД в звичайному синтезаторі без апроксимації (див.рис. 1.1 ) для отримання заданого кроку F*. Підбір необхідних N і Ra може бути виконаний за будь-яким алгоритмом, наприклад, широко використовується для даних цілей алгоритм ланкових дробів [14]. Керування ПЗКД1 і ПЗКД2 може виконуватись від обчислювального пристрою, що визначає N і RA при надходженні команди на зміну fKr.H, або за допомогою постійного запам'ятовуючого пристрою (ПЗП), що зберігає в своїй пам'яті завчасно записані коди N і Ra. В ПЄрШОМу ВИПаДКУ ДО Часу Івст встановлення частоти необхідно додати тривалість обчислення значень N і RA.

Використання алгоритмів апроксимації дозволяє суттєво підвищити швидкодію СЧ, однак приводить до непостійності FK, що накладає відповідні обмеження на область застосування таких синтезаторів. Окрім того, реалізуюча алгоритм система ІФАПЧ працює із змінною в широких межах частотою порівняння f0, що робить важчою оптимізацію параметрів кола регулювання.

Для отримання малого значення F" при високій частоті f0 широко застосовуються різноманітні способи трансформації кроку сітки частот. Найбільш простим з них є використання додаткового

подільника частоти на n на виході СЧ {рис. 1.11).

Рисунок 1.11- Синтезатор з подільником частоти на виході КГ

Вихідна частота fBnx відрізняється тут від f"r в n раз, тобто

fenx = Wn = Nfo/n. (1.2)

З співвідношення ( 1.2) випливає, що FK = Wn, тобто частота порівняння в n раз перебільшує крок сітки. Недоліком розглянутого рішення є зменшення вихідної частоти та звуження в n разів діапазону СЧ.

Більш складним, але розповсюдженим способом трансформації FK В рамках методу класу І є побудова синтезаторів на основі багатокільцевої ІФАПЧ (рис.1.12).

f|ff2

Код для N2

Рисунок 1.12-Двокільцевий синтезатор з ІФАПЧ Методи класу II будемо розглядати на прикладі рис.1.2. Зме-

ншення початкової похибки може бути досягнуто введенням швидкого пошуку, а також шляхом попереднього встановлення частоти fKr, що близька до свого номінального значення. Приклади реалізації вказаних способів наведені вище (див.рис.1.7, 1.8). В якості пристрою пошуку використовуються швидкодіючі системи імпульсно- частотного автопідстроювання і безфільтрові кола ІФАПЧ. Для втілення швидкого пошуку застосовуються також спеціальні типи ІЧФД [6]. Ефективність різних систем визначається точністю встановлення частоти по закінченні пошуку та тривалістю останнього [1, 16].

Для покращення швидкодії СЧ з попереднім встановленням та пошуком можуть бути використані принципи оптимального керування. Об'єктом керування при цьому є послідовно з'єднані ФНЧ та КГ [15, 18].

Методи підвищення швидкодії наступної групи в рамках класу II базується на зміні характеристик КК кільця ІФАПЧ. Тут задача може бути вирішена з допомогою ІФД з особливою нелінійною формою фазової характеристики на ділянці від -2тт до 2тт. Використання дискримінатора такого типу можливе тільки в системі ІФАПЧ з астатизмом по фазі. У таких систем в режимі синхронізму різниця фаз вхідних імпульсів дискримінатора сре дорівнює нулю.

Остання група методів підвищення швидкодії, що відносяться

* до класу II, базується на створенні відповідних фазових співвідношень при замиканні ІФАПЧ [2]. Відомо, що на динаміку системи суттєво впливає початкова різниця фаз фен імпульсних сигналів eD(t)

і ec(t), що потрапляють на вхід дискримінатора. Це пов'язане з тим, що при довільній фен вихідний сигнал дискримінатора eA(t) може значно збільшити частотну похибку КГ, що приводить до збільшення тривалості встановлення частоти. Особливо це характерне для систем з ІЧФД. Управління фЄн може виконуватись шляхом блокування входів встановлення (переводом в нульовий стан) та зміни коефіцієнтів ділення ПЗКД і ДФКД. Слід відмітити, що найбільш широкі можливості вказаних методів реалізуються в системах ІФАПЧ з астатизмом по фазі, тобто при фе = 0.

Висновки

Технологічна виробнича практика є джерелом накопичення практичного досвіду роботи по вибраній спеціальності та закріплення теоретичних знань. Вона відіграє важливу роль у підготовці спеціалістів, які б володіли сучасними технологіями, вміло використовували теоретичні знання в процесі обслуговування комп'ютерних систем і мереж.

В ході проходження виробничої практики було проведено дослідження підприємства, його структури та функцій, наявного апаратного та програмного забезпечення і комплексу задач, що вирішується ним, ознайомлення з технологічними процесами складання, монтажу, налагодження і тестування комп'ютерних систем і мереж.

Метою цієї технологічної практики було закріплення та вдосконалення набутих знань і навичок, оволодіння виробничим досвідом та досвідом роботи в трудовому колективі.

Для досягнення поставленої мети за період проходження практики я виконував завдання, поставлені мені керівником практики:

- ознайомився з технічною та технологічною документацією на

* робочому місці;

- проведення монтажних та демонтажних операцій з радіоелектронною апаратурою, операцій технологічного обслуговування засобів обчислювальної, офісної та побутової техніки; операцій перевірки технічного стану, пошуку несправностей та їх усунення;

- виконував перевірку та налагодження електронної апаратури та обчислювальної техніки за допомогою технічних і програмних засобів.

Отже, за період проходження практики я ознайомився з умовами виробництва, набув досвіду роботи в трудовому колективі, брав участь у конкретному технологічному процесі на комп'ютерній базі практики, застосовуючи теоретичні знання, отримані під час навчання, та набуваючи практичних навичок майбутньої професії, вивчав досвід роботи старших наставників.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бытовая радиоэлектронная техника. Энциклопедический справочник. Под ред. А. П. Ткаченко. - Мн.: БелЭн,1995.

2. Голкин В.А. Полупроводниковые приборы, Справочник - Минск: Беларусь 1995г.

3. Городилин В.М. Регулировка радиоаппаратуры. - М. : Выс.шк., 1986г.

4. Готра З.Ю. Справочник регулировщика радиоэлектронной аппаратуры. Львов. " Каменяр", 1988г.

5. Гребнев В.В. Микроконтроллеры семейства AVR фирмы Atmel. - М.:ИП Радиософт, 2002.-176с.

6. Екимов В.Д, Павлов K.M. Проектирование радиоприёмных устройств. - М.: Связь, 1968г.

7. Ефименко С. Комплект микросхем для индикации частоты настройки частоты радиоприемника. // Радиомир-2001, №8.

- С.40.

8. Микросхемы серии LM7001 для синтезаторов частоты // Радио. - 2003, №4. - с.49-50.

9. Однокристальные 4M приемники. // Радио. - 1997, №2.

10. Полятыгин М. К174ХА2. - Однокристальный 4M радиоприемник. //Радио. - 1997, №1 - С.42.

11. Романчук А. Цифровая шкала для приемника. //Радомир. - 2002, №6.- с.8

12. Темерев А. Синтезатор частоты радиоприемника УКВ // Радио.-2006, №8.-с. 19-21.

13. Терещук P.M., Терещук K.M. Полупроводнивковые приёмноусилительные устройства. Справочник радиолюбителя. - К.: Наукова думка. 1989г.

14. Угрюмов Е. П. Цифровая схемотехника. - СПб.:БХВ- Петербург, 2001 .-528с.

15. Фрумкин ГЛ. Расчёт и конструирование радиоаппаратуры. - М.: Высш. школа 1989г.

16. Офіційна web-сторінка Melt.com [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.melt.com.ru.com, вільний. - Загл. з екрана. - Мова рос.

17. Web-сторінка Lion [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.lion.nm.ru, вільний. - Загл. з екрана. - Мова укр.

Показать полностью… https://vk.com/doc-46033014_155209075
659 Кб, 8 февраля 2013 в 16:31 - Россия, Москва, МЭГУ, 2013 г., docx
Рекомендуемые документы в приложении