Всё для Учёбы — студенческий файлообменник
1 монета
docx

Студенческий документ № 091392 из МЭГУ

План

1. В. С.Сухомлинський про ставлення до агресивної дитини.

2. Структура занять з агресивними дітьми.

3. Психогімнастика

Однією з проблем сьогодення є підвищена агресивність дітей. Кожен день вчителі та вихователі занепокоєні питанням, як поступити з дітьми, поведінка яких вийшла за межі загальноприйнятих норм. В українському педагогічному словнику поняття "агресивність дітей" розглядається як емоційний стан і риса характеру дитини. Вона характеризується імпульсивною активністю поведінки, афективними переживаннями гніву, злості, намаганням заподіяти іншому травму (фізично чи морально). Агресивність дітей є наслідком поганого ставлення до них .

Психологічний тлумачний словник дає таке трактування поняття: "агресивність" - це стійка риса особистості, що проявляється в готовності до агресивної поведінки. Рівні її визначаються як научінням у процесі соціалізації, так і орієнтацією на культурно-соціальні норми, найважливіші з яких - норми соціальної відповідальності та норми відплати за акт агресії. Важлива роль належить і таким ситуативним змінним: тлумаченню намірів оточуючих, можливості одержання зворотного зв'язку, провокуючому впливу зброї. Агресивність - одна з природжених установок, що корениться в садистичній фазі лібідо. Вона виражається в прагненні до наступальних або насильницьких дій, спрямованих на нанесення ушкоджень або на знищення об'єктунаступу.

Отже, аналізуючи ці два тлумачення з психологічної та педагогічної точки зору, можна сказати, що "агресивність" - це стійка риса характеру дитини, яка корениться в садистичному настрою до оточуючих і виражається переживаннями гніву, злості та намаганням заподіяти іншому шкоду.

Агресивні вчинки та дії можуть бути різними за ступенем важкості - від легких, випадкових до тяжких та навмисних. Зауважимо, що агресивністю в тій чи іншій мірі страждають усі люди. Доведено, що агресивність, яка розвивається спочатку як легка словесна образа, переростає в подальшому у тяжкіфізичнікривдження.

Щодо причин агресивності, дослідники відмічають, що в наш час найбільшою бідою для дітей та взагалі людей є засоби масової інформації. Все що сприймають діти по телебаченню, вони прагнуть відобразити.

Великий вплив на розвиток поведінки дитини має родина, те середовище, в якому вона перебуває постійно. Агресивний настрій в сім'ї - це один з найважливіших чинників агресивної поведінки дитини.

Агресивна поведінка трапляється в багатьох дітей дошкільного віку як відображення безпосередності та імпульсивності. Проте до п'яти-шестирічного віку агресивність у поведінці дітей не є порушенням. Але вже у старшому дошкільному віці, за наявності певних факторів, вона може закріплюватися і переходити зі специфічної форми поведінки в її порушення

дитини потребує ювелірної роботи. Дитина, як губка, поглинає все навколо, а потім викидає накопичене. Вони вчаться вьому в нас, в дорослих. Найменша наша помилка травмує дитячу психіку.

Дитина розвивається, в її організмі відбуваються процеси, які впливають на поведінку, особливо у підлітковому періоді. З дитячою ж агресією треба боротися на початковій стадії, адже потім буде важче.

Для того, щоб заспокоїти агресивну дитину треба бути уважним до неї і з?ясувати, що її непокоїть. Малюка іноді достатньо нагодувати, напоїти чи вкласти спати, і він знову буде задоволеним і спокійним. Іноді приступи гніва проявляються, якщо забрати в дитини цікавий предмет, хоча це було зроблено для того, щоб йому не загрожувала небезпека. Малюка можна відволікти якимось іншим заняттям, погратися з ним чи сконцентрувати його увагу на іншому цікавому предметі.

Після 5 років гра не допомагає в більшості випадків. Тут допомагають лише розмови з дитиною, і тільки наодинці, щоб вона не почувалася приниженою.

Спілкування з дитиною, засноване на довірі - це те, чого варто домогатися. Не зачіпаючи особистості дитини треба вказати на її помилки і, якщо знадобиться, переконати її вибачитися перед тим, кого вона образила. Можна пояснити їй, що емоціями і злістю можна і треба керувати. Звісно, хтось скаже: "Теоретично все можливо, а в житті все інакше". Так , але якщо дитина довіряє батькам, і вони часто розмовляють з нею про її життя, то можна отримати непогані результати. Слід запропонувати їй кілька методів для зняття напруги. Наприклад, під час напливу злості вдихнути поглибше та відволікти свій гнів чимось іншим, чи уявити супротивника у кумедній ситуації. Можна записати малюка до спортивної секції - нехай там витрачає свою енергію і виховує свою силу волі. Чи в художній кружок (малювання, танці, ліплення, гончарне мистецтво). Долучення дитини до краси робить її більш чутливою та розуміючою.

Важче за все боротися з підлітковою агресією. Особливо, якщо ця агресія пов'язана із сімейною обстановкою. Якщо в родині недостатньо любові та взаєморозуміння, дитина свою незадоволеність виносить на вулицю. А іноді причиною агресивної поведінки є надлишкова суворість до неї. Дитина може стати жорстокішою по відношенню до батьків з причини того, що від неї потребують більшого, ніж вона може. І якщо приступ гніву не проявиться вдома, то вона виплесне свою агресію на однолітків.

Занадто м'яке виховання, розпещеність та все дозволеність також породжують в дитині агресію. Вона звикла до того, що її бажання виконуються, і потрапиши в іншу обстановку, звісно, відчуває дискомфорт та може озлитися. Висновок один: неможна занадто сильно опікуватись дитиною і балувати її.

Неможна не сказати й про телебачення, яке напхане сценами насилля та вбивства. І батьки не завжди можуть контролювати перегляд дитиною програм та фільмів. А ігри на приставках та комп'ютері? Вбивати тварин і людей, йти напролом, щоб досягти мети! Дитина віртуальну реальність переносить на справжню. Треба слідкувати за тим, чим дитина захоплюється, що читає, що дивиться, в що грає, і ненав'язливо це виправляти.

Отже, актуальною проблемою є вчасне виявлення агресивної поведінки дошкільника та її усунення за допомогою психокорекційної роботи.

Однією з актуальних проблем, яка стоїть перед педагогами, є проблема агресивності дітей. Психологи-дослідники дедалі більше приділяють уваги вивченню самого феномена агресії, агресивним проявам і тенденціям поведінки, питанням профілактики агресивності. Нерідко трапляється, що обділені професійною педагогічною турботою саме ті діти, які найперше її потребують. Це, як правило, агресивні діти, які постійно стикаються з проявами неповаги до себе в сім'ї брутальністю, тобто діти зі складною долею, педагогічно занедбані, нерідко з фізичною та розумовою відсталістю. "Важким" дітям насамперед найбільше потрібно уваги, турбота про їхнє емоційне здоров'я і психолого-педагогічна допомога. Оскільки ж ефективність виховання значною мірою зумовлена впливом соціального довкілля вивчення особистості має супроводжуватись діяльністю педагога з корекції впливу цього середовища (сім'ї, ставлення до дитини в групі).

В.С.Сухомлинський категорично заперечував такий шлях виправлення, як виставлення назовні недоліків з надією, що дитина зможе критично оцінити свою поведінку та змінити її. Таке виховання вражає самолюбство, почуття власної гідності, гордість дитини. Тому в роботі з агресивним дітьми необхідно використовувати такі засоби психологічного впливу на дитину, які б не викликали в них реакції внутрішнього опору на дії педагога.

Необхідно пам'ятати, що дуже часто серед агресивних дітей помічається низький рівень інтелектуальних здібностей, неуважність, слабка пам'ять: вони занадто повільні, або, навпаки, дуже імпульсивні. А тим часом наявність відхилень у психічному розвитку часто стає причиною сильних перевантажень дітей, емоційного дискомфорту, конфліктних стосунків з батьками, педагогами, втрати інтересу до навчання.

Крім використання вправ корекційно-виховного характеру використовуються завдання для розвитку мислення, уваги, пам'яті, сприймання. Вікові психологічні особливості дітей дошкільного віку такі, що для підтримання в них постійної уваги, необхідної працездатності під час занять їм потрібно добирати різноманітні вправи та змінювати форми роботи. На кожному заняття 2-3 серйозні вправи або гри на корекцію агресивної поведінки та ще 4-5 невеличких завдання на розвиток пізнавальних процесів. Кожне заняття має таку структуру:

розминка (рухливі ігрові вправи);

велика гра (розвивальні ігри);

розслаблення (рухливі ігри).

Завдання та типи вправ:

1. Бесіда. Під час бесід педагог може запропонувати дітям пригадати випадки, коли вони були роздратовані, ображені, налякані, обурені: з'ясовує, чому це сталось і радить, що їм потрібно було зробити, щоб уникнути цих неприємних почуттів. Але слід пам'ятати, що дитину необхідно сприймати такою, яка вона є, і зауваження про агресію спрямувати не на сому дитину, а на негативну ситуацію.

Агресивні діти мають невдалу звичку діяти, а потім думати.

Крім прямого обговорення, одним із найкращих засобів є рольова гра, в якій дитина отримує роль іншої людини.

2.Рольове програвання. У грі можна відтворити ситуацію, яка мала місце, або спрогнозувати можливу ситуацію.

Ось кілька ситуацій:

Два сердитих хлопчики.

Хлопчики посварили. Вони мають сердитий вигляд. Під час цієї вправи потрібно відпрацьовувати з дітьми найприйнятніші засоби висловлення своїх почуттів.

Діалог "Так". Двоє дітей сідають у центрі кола і починають діалог. Один з них промовляє будь-яку фразу. Другий повинен не заперечувати, а висловити згоду.

"Перевтілення". Дитині пропонується уявити себе кішкою, горобчиком або якоюсь річчю і поміркувати: щоб змогла розповісти кішка, над якою знущається хлопчик; горобчик, якому хуліган підбив крильце.

Ефективними є вправи в яких діти разом з вихователем "виховують" вигаданого персонажа.

3.Самопізнання.

Уважність до інших. Один з дітей сідає спиною до групи. Він має детально описати зовнішність когось з дітей групи. Вправа навчає бути уважнішими один до одного.

Найкраща риса. Всі діти сідають у коло й по черзі називають найкращі риси характеру.

Скажи мені, хто твій друг.

4.Самовиховання.

Ласкаві імена. Дітям пропонується пригадати, якими пестливими іменами їх називають рідні, близькі люди, знайомі.

Мої добрі справи. Дитина повинна пригадати, яку конкретну добру справу вона зробила вчора і що відчула.

Острів плакс. Мандрівник (один з дітей) раптом опинився на чарівному острові, де живуть плакси. Він намагається їх заспокоїти.

Образотворча діяльність.

Дуже ефективним засобом корекції агресивної поведінки дітей є так звана "терапія мистецтвом". Вона дає змогу виразити агресивні почуття у соціально прийнятій манері. Малювання, ліплення є безпечними засобами розрядити напруження.

Фізичні вправи.

Щоб позбутися адресності у дітей, необхідно, аби вони робили різноманітні фізичні вправи і насамперед, для дихання. Відомо, що стримування дихання - ефективний засіб уникнути глибоких переживань: гніву, печалі, страху. Дуже корисними є рухливі вправи та ігри: ходіння по канату, перетягування канату, біг з перешкодами, естафета. Дуже корисно надавати дітям змогу пострибати. Крім групових форм роботи, неодмінно треба застосовувати й індивідуальні.

Психогімнастика.

В казках живуть різні герої і люди і звірі і інші чарівні істоти:

Лисичка - хитрунка;

Змучений дід, що не може витягнути ріпку;

Плаче бабуся, що мишка розбила яєчко;

Котиться веселий колобок.

Голос з-за ширми (вовк) "Колобок, колобок, я тебе з'їм.

Мама: Вовчику, що ти такий злий сьогодні?

Давай заспокойся і подивись казочку про колобка. А артистами будуть наші рученята.

(Пальчикова казка "Колобок")

Педагогу необхідно використати весь свій досвід, знання та психологічну компетентність для з'ясування найефективнішої стратегії колекційної роботи в кожному конкретному випадку.

В кожній родині свої відносини, своя атмосфера.

І якщо малюк зростає в обстановці любові, взаєморозуміння, поваги, то він, звісно, ці якості проявлятиме і до оточуючих. Відкритий прояв любові зі сторони батьків вчить дитину любити світ, людей, природу. Цілуйте дітей, обіймайте частіше, гладьте по голові, пестіть, кажіть ніжні слова, хваліть, коли вони цього заслужили, і агресія зникне з їх життя.

Джерела

1. "Загальні критерії визначення рівня вихованості учнів з особливостями психофізичного розвитку" А.Висоцька. с. 8-11.

2. Дефектологія № 4-2202 рік.

3. "Неврологічні розлади в дітей із затримкою психічного розвитку" М. Рождественська с. 29-31.

4. "Виховання позитивних взаємин у дітей-сиріт з розладами нервової системи" К.Сттрюк с.

2

Показать полностью… https://vk.com/doc114811392_437490699
27 Кб, 10 мая 2016 в 9:11 - Россия, Москва, МЭГУ, 2016 г., docx
Рекомендуемые документы в приложении