Всё для Учёбы — студенческий файлообменник
1 монета
docx

Студенческий документ № 091396 из МЭГУ

Тема Подолання тривожності у дітей дошкільного віку засобами казкотерапії

ЗМІСТ

ВСТУП......................3-5

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ У ПОДОЛАННІ ДИТЯЧОЇ ТРИВОЖНОСТІ................6-21

1.1. Основні ідеї та мета застосування казкотерапії. Терапевтичні прийоми та методи роботи з казкою. Функції казки, як терапевтичної технології........6-14

1.2. Психологічні особливості використання казкотерапії, як засобу корекції тривожності у дітей дошкільного віку........15-21

РОЗДІЛ II. ДОСЛІДЖЕННЯ КОРЕКЦІЙНОГО ВПЛИВУ ЗАСОБІВ КАЗКОТЕРАПІЇ НА РІВЕНЬ ТРИВОЖНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ..................22-32

2.1. Діагностика рівня тривожності дітей старшого дошкільного віку за методикою Р. Теммл, М. Дорки і В. Амен "Вибери потрібне обличчя".............................22-30

2.2. Методичні рекомендації для дорослих щодо особливостей використання казок у роботі з дошкільниками................31-32

ВИСНОВКИ................33-35

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ..........36-39

ДОДАТКИ............40-56

ВСТУП

Всебічний розвиток і виховання підростаючого покоління - не лише завдання, а й обов'язкова умова побудови нового гуманно-демократичного суспільства, що стосується основних проблем, пов'язаних з розбудовою державності України.

Нестабільні соціально - економічні умови життєдіяльності людини призвели до різкого збільшення порушень нервово - психічного характеру. Одним з таких порушень є підвищений рівень тривожності, який представляє собою найбільш значущий ризик-фактор, що веде до нервово-психічних захворювань людини. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я кількість тривожних людей у 90-ті роки становила 15% від загальної вибірки, в даний час їх кількість зросла у 5 разів. При цьому змінюється і рівень тривожності

Цим визначається актуальність та практична значимість проблеми подолання тривожності дітей дошкільного віку.

На сучасному етапі перед педагогами, психологами постає завдання сформувати гармонійно розвинену, суспільно активну особистість, яка б поєднувала в собі духовне багатство, моральну чистоту та етичні устої, сформувати в дітей емоційну децентрацію самосвідомості особистості із забезпеченням їхнього адекватного рольового розвитку.

Сутність інноваційних процесів у сучасній дошкільній освіті полягає у пошуку таких форм і методів педагогічного впливу, які б повною мірою сприяли реалізації права дитини на всебічний розвиток, забезпечували виявлення здібностей і потенційних можливостей особистості.

У сучасний час у психологічній практиці є досить великий набір технік і прийомів, безпосередньо спрямованих на подолання різних видів тривожності. Вони призначені для роботи з дітьми і підлітками, для розвитку їх емоційної сфери.

Однією з таких технологій є метод казкотерапії - терапії особливим казковим середовищем, в якому можуть виявлятися потенційні можливості особистості.

Казкотерапія - метод, що використовує казкову форму для інтеграції особистості, для розширення свідомості й удосконалення взаємодії з навколишнім середовищем.

Мета дослідження полягає у вивченні та теоретичному обгрунтуванні впливу казкотерапії на емоційний стан дошкільників, а саме - корекції тривожності дошкільників.

Завдання дослідження:

- Розглянути проблему дитячої тривожності у дітей дошкільного віку.

- Проаналізувати теоретичні підходи щодо суті та ролі використання казкотерапії у роботі з дітьми.

- Вивчити і теоретично обгрунтувати ефективність використання казкотерапії у подоланні тривожності дошкільнят.

- Розглянути зміст і методику роботи з використання казкотерапії у дитячому садку.

- Розробити рекомендації для вихователів і батьків щодо використання казок, як засобу подолання емоційних порушень у дітей. .

Об'єкт дослідження - тривожність дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - казкотерапія, як фактор подолання дитячої тривожності.

Для вирішення поставлених завдань дослідження використовувались наступні методи: аналіз наукової і методичної літератури з проблеми, емпіричне дослідження дітей старшого дошкільного віку.

Дослідження здійснювалось за допомогою методики Р. Теммл, М. Дорки і В. Амен "Вибери потрібне обличчя".

Курсова робота складається з введення, 2-х розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків у вигляді таблиць, діаграм, конспектів занять.

У введенні показана актуальність дослідження, даний об'єкт і предмет дослідження. У першому розділі - аналіз теоретичних досліджень з питань використання казкотерапії у роботі з тривожними дошкільниками.

У другому розділі - матеріал емпіричного дослідження, та методичні рекомендації з використання казкотерапії у дитячому садку.

У висновку підведені підсумки роботи.

РОЗДІЛ I. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПІДХОДІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ КАЗКОТЕРАПІЇ У ПОДОЛАННІ ДИТЯЧОЇ ТРИВОЖНОСТІ

1.1. Основні ідеї та мета застосування казкотерапії. Терапевтичні прийоми та методи роботи з казкою. Функції казки, як терапевтичної технології.

"Казка - активна естетична

творчість, що охоплює всі

сфери духовногожиття

дитини - її розум, почуття,

уяву,волю".

В.О.Сухомлинський

Кожна казка - це ланцюжок пригод, незвичайних ситуацій, що виникають у житті персонажів, а отже, і їхніх дій щодо розв'язання певних завдань. Казкові проблеми та способи їх вирішення, що подаються, хай навіть і гіперболізовано, сприяють вихованню певних рис характеру, підготовці дитини до сприймання світу. Занурюючись у казковий світ, дитина зазирає у глибини своєї душі, вчиться оволодівати цим підсвідомим простором. Повернувшись із казкової подорожі до реального світу, вона почувається впевненіше, починає усвідомлювати власну спроможність упоратися з очікуваними труднощами.

Діти дуже люблять казки, тому що в них - "природний простір їх безмежного потенціалу, тому що в них компенсується недостатність дій в реальному житті, тому що в них запрограмоване їх доросле життя" (А. Менегетті).

В науці існує концепція казкотерапії ? лікування казками. На казках апробують психотерапевтичні прийоми, що дозволяють знизити негативізм поведінки дитини та дорослого. Через казку дитина може в алегоричній формі пізнати закони світу, в якому народилася, зазирнути в найпотаємніші куточки своєї душі [14, с. 8].

Джерелами концепції казкотерапії стали роботи Виготського Л., Ельконіна Д., дослідження Беттельхейма Б., Берна Е., позитивна терапія притчами та історіями Пезешкяна Н., дослідження дитячої субкультури Осоріної М., ідеї Романової Е., психотерапевтичні казки та ідеї Гнєздилова О., досвід Захарова О. Розуміння казки як такої, що є зосередженням життєвого досвіду та життєвих сценаріїв спостерігаємо в роботах Юнга К.-Г. та Проппа В.

Концепція казкотерапії побудована на підставі досліджень у галузі вікової психології, дитячого психоаналізу, аналітичної психології. Вона представлена в роботах таких авторів як М.Беттельхейм, Р.Гарднер, К.Юнг, В.Пропп, а також у багатьох сучасних психологів і дослідників казок, таких як Т.Зінкевич-Євстигнєєва, А.Михайлов, І.В.Вачков, А.Короткова та ін. Вони підкреслюють величезну значимість казки в процесі розвитку особистості дитини. Практична робота дає можливість дитині самореалізуватися, перебороти сором'язливість, розвинути творчі здібності й здатність до емоційної регуляції, підвищити самооцінку.

Казкотерапія є самим давнім психологічним методом. Сьогодні під казкотерапією ми розуміємо способи передачі знань про духовні шляхи і соціальну реалізацію людини. Казка ? одна з перших мов, яку розуміють діти.

У розумінні Т.Зінкевич-Євстигнєєвої казкотерапія ? це не просто напрям психотерапії, а синтез багатьох досягнень психології, педагогіки, психотерапії і філософії різних культур [12, с. 6].

Аналіз казок, проведений психологом І.Вачковим, дозволяє зробити висновок, що казки із закладеним в них метафоричним змістом можуть бути казковим інструментом, який дозволить краще і глибше зрозуміти себе, свій внутрішній світ [5, с. 12].

Точніше кажучи, казкотерапія ? це терапія середовищем, особливою казковою атмосферою, у якій можуть виявитися потенційні риси особистості, щось нереалізоване, може матеріалізуватися мрія, а головне виникає відчуття захищеності та смак таємниці.

Казка набагато старша, ніж наука психологія, і за силою свого впливу аж ніяк не поступається їй. До казок у своїй діяльності звертались відомі зарубіжні та вітчизняні психологи: Е. Фромм, Е. Берн, Е. Гарднер, А. Менегетті, М. Осоріна, Е. Лісіна, Е. Петрова, Р. Азовцева, Т. Зінкевич-Євстігнєєва та ін. Незважаючи на те що казкотерапія є одним із найдавніших напрямів практичної психології, сам термін виник лише наприкінці ХХ століття.

Як зазначає сучасна російська дослідниця Тетяна Зінкевич-Євстігнєєва, формуванню казкотерапії в окремий напрям передували три етапи [12, с.15].

Останнім часом метод казкотерапії приваблює все більше спеціалістів: психологів, психотерапевтів, психіатрів, педагогів, вихователів, дефектологів. З'явилися казкотерапевтичні програми Азовцевої Г., Лісіної А., РечицькоїТ.

Потужна хвиля розвитку казкотерапії на наукових засадах пов'язана передовсім з іменами російських психологів Зінкевич-Євстігнєєвої Т. та Грабенко Т. За їх активної участі у Санкт-Петербурзі в 1997 р. був створений Інститут казкотерапії. Колективом інституту були отримані відомості про нові сфери застосування методу. Це не тільки дитячі дошкільні заклади та школи, але й центри реабілітації інвалідів, дітей з різноманітними проблемами розвитку, виправні заклади, вищі навчальні заклади. Унікальну казковотерапевтичну роботу з онкологічними хворими проводить Гнєздилов А.

Розробленням цього методу займаються також Ожиганова Г., Цопа Е., Заїка Е., Арановська-Дубовис Д., Соколов Д. та ін.

Останнім часом термін "казкотерапія" (або "корекція казкою") все частіше з'являється на сторінках психологічних видань, адже ця система є найдавнішим педагогічним та психологічним методом. Знання про світ, філософію життя споконвічно передавалися із вуст в уста і переписувалися. Кожне нове покоління перечитувало і збагачувалося ними. Саме з таким явищем передання та засвоєння життєвого досвіду і пов'язують психологи термін "казкотерапія", розуміючи під нею способи передачі знань про шлях розвитку душі людини та соціальну її реалізацію.

Слід зазначити, що більшість серйозних психотерапевтичних шкіл зверталися до "казкового матеріалу". Біхевіористи (Уотсон Д., Скінер Б.), наприклад, пропонували розглядати казки як різноманітні форми поведінки. Представники трансактного аналізу ( Берн Е.) звертають особливу увагу на рольові взаємодії героїв казок. З точки зору юнгіанської аналітичної психології все, що відбувається в казці, є внутрішньоособистісним психологічним процесом, у якому всі частини (герої, предмети, події) є різні частини особистості. Гіпнотична школа звертає увагу на схожість засвоєння дитиною казки із гіпнотичним трансом, адже казка може не лише пропонувати матеріал для засвоєння, але й навіювати життєві сценарії, моделі поведінки, цінності, принципи тощо.

Існує така думка, що це процес утворення зв'язку між казковими подіями та поведінкою в реальному житті, перенесення казкових змістів у реальність. Справді, коли починаєш розглядати казку на різних рівнях, виявляється, що казкові історії містять інформацію про динаміку життєвих процесів. У казках можна знайти перелік людських проблем і образні способи їх розв'язання. Тому казкотерапія ? це процес пошуку змісту, розшифровки знань про світ і систему взаємин у ньому, це ще й процес об'єктивації проблемних ситуацій.

На основі цього з'ясовано, що предметом казкотерапії є процес виховання внутрішньої свідомості дитини, розвитку душі людини.

Казкотерапія направлена на досягнення внутрішньої гармонії.

Гармонійна людина виступає в казці і в житті як творець, а дисгармонійна - як руйнівник.

Казка неповторна. Але погляд на казкотерапію як виховну та відновлювальну систему передбачає загальні закономірності роботи з казковим матеріалом. Працюючи з казкою, важливо зрозуміти її основну ідею, наявну і приховану мотивацію вчинків героїв та засобів подолання ними труднощів. Аналіз казок, проведений психологом І.Вачковим, дозволяє зробити висновок, що казки із закладеним в них метафоричним змістом можуть бути казковим інструментом, який дозволить краще і глибше зрозуміти себе, свій внутрішній світ [5, с. 18].

Важливо усвідомлювати, які емоційні реалії виникають у героя в різних ситуаціях, які тенденції, уроки, способи поведінки несе в собі кожен герой казки. А кожна опрацьована казка несе в собі перелік способів подолання складних ситуацій і розуміння механізмів їх втілення в життя.

Казки жодною мірою не можна розглядати як цікаве дозвілля чи приємне, доступне дитині заняття; навпаки, це дуже суттєвий механізм розвитку у дитини тонкого розуміння світу, внутрішнього стану людей, спосіб подолання тривоги, агресії та виховання впевненості в своєму майбутньому. За допомогою казок можна долати негативні сторони особистості, яка знаходиться в стадії формування.

При використанні казки як психотерапевтичного засобу, дитина і дорослий вчаться осягати внутрішній світ і напрямок думок іншої людини. Проживаючи долі головних героїв та казкові ситуації, дитина багато в чому формує в себе картину світу. У залежності від цього дитина сприймає різні ситуації і вчиться діяти по різному.

Залежно від очікуваних результатів потрібно визначитись з метою казкотерапії у кожному конкретному випадку, зокрема:

- казкотерапія як спосіб передачі досвіду "з вуст у вуста" та прищеплення загальноприйнятих моральних норм і правил поведінки у соціумі. У такий спосіб казка сприяє ефективній соціалізації дитини;

- казкотерапія як інструмент розвитку особистості дитини та її здібностей. У цьому випадку казка позитивно впливає на здатність дитини фантазувати, сприяє розвитку творчого мислення та уяви, розкриває внутрішній світ дитини;

- казкотерапія як психотерапія. Таке застосування дає змогу дитині подолати власні страхи, надмірну тривожність, пропрацювати ті індивідуальні особливості, які порушують гармоній розвиток дошкільника.

Наразі казкотерапію вважають найбільш "м'яким" методом психотерапії. Він працює без обмежень (за віком, статтю тощо) і є надзвичайно ефективним.

Казкотерапія як психологічний метод виконує три функції:

- діагностичну - передбачає виявлення вже наявних життєвих сценаріїв і стратегій поведінки дитини; сприяє виявленню стосунків або стану дитини, про які вона не хоче говорити вголос;

- прогностичну - в тому випадку, коли діагностується потенційний розвиток подій, можна говорити про прогностичну функцію діагностичної казки. У цих казках розкриваються суть та особливості майбутнього життєвого сценарію дитини;

- терапевтичну (корекційну) - казка, завдяки якій відбуваються позитивні зміни у стані і поведінці дитини.

Тексти казок викликають інтенсивний емоційний резонанс як у дітей, так і у дорослих. Образи казок звертаються одночасно до двох психічних рівнів: до рівня свідомості та підсвідомості, що дає особливі можливості під час комунікації. Це, насамперед, важливо для корекційної роботи, коли необхідно у складній емоційній обстановці створювати ефективну ситуацію спілкування [28, с. 10].

Виділяють наступні корекційні функції казки:

- психологічна підготовка до напружених емоційних ситуацій;

- символічне відреагування фізіологічних та емоційних стресів;

- прийняття в символічній формі своєї фізичної активності.

Цінність казок для психокорекції і розвитку особистості дитини полягає у наступному:

1. Відсутність прямих моральних повчань. Події казкової історії логічні, природні, витікають одна з одної, а дитина опосередковано засвоює причинно-наслідкові зв'язки, які існують у світі.

2. Через образи казки дитина стикається з життєвим досвідом багатьох поколінь.

Принципова відмінність казкотерапії та інших проективних методик полягає в тому, що результат не можливо передбачити, він завжди індивідуальний. Казки, які використовуються в реальній психотерапевтичній роботі, на папір, як правило, не лягають, і чужому вуху не зрозумілі. Сьогодні казкотерапія синтезує багато досягнень психології, педагогіки, філософії - все це подається у казковій формі, у формі метафор. У сучасній казкотерапії використовуються різні психотерапевтичні прийоми та методи. Визначають такі форми роботи з казкою:

- розповідь від першої та третьої особи;

- розповідь, придумування чи продовження казки;

- складання казок дітьми;

- лялькотерапія;

- постановка і розігрування казки;

- аналіз казок;

- імідж-терапія;

- малювання казок;

- медитація за змістом казки.

Великий педагог та знавець людської душі В.Сухомлинський у своїх працях зазначав: "Казка для маленьких дітей - не просто розповідь про фантастичні події, це - цілий світ, в якому дитина живе, бореться, протиставляє злу свою добру волю" [5, с. 307-308]. На його думку казка - активне естетичне мистецтво, яке захоплює усі сфери духовного життя дитини: розум, почуття, уяву, волю. Казковий жанр розвиває мислення кожної дитини, сприяє створенню інтелектуальної атмосфери в дитячому колективі. Вона оволодіває почуттями дітей, тому що через казку діти пізнають світ не тільки розумом, але й серцем. "Діти розуміють ідею лише тоді, коли вона втілена у яскравих образах" [35, с. 307-308].

Казка з поганим кінцем також є засобом навчання й виховання. Вона показує дитині, як себе відповідно поводити, чого робити не можна, як уникнути невдалого вибору, щоб зменшити негативні наслідки вчинків. Казка допомагає неухильно слідувати правилам, аналізувати, як діяти і в яких випадках.

Таким чином, на основі цього можна зробити висновок, що не є новим використання казки як своєрідного методу виховання у педагогічній науці та психології. Однак, на сьогоднійшній день поки що не досить розробленими є дослідження казкотерапії, як нової психолого-педагогічної технології.

Діагностичними та терапевтичними можливостями казки цікавилися психологи різних напрямів у різні історичні періоди.

Казкотерапія - лікування казками, спільне з клієнтом відкриття тих знань, які живуть в душі та є психотерапевтичними в даний момент. Це - процес об'єктивізації проблемних ситуацій.

Предметом казкотерапії є процес виховання внутрішньої дитини, розвитку душі людини.

Отже, казкотерапія - це спосіб об'єктивізації проблемних ситуацій, іншими словами, це створення особливої казкової атмосфери, яка робить мрію реальністю, огортає все навколо передчуттям дива, допомагає дитині боротися зі своїми страхами і вийти з неї переможцем, а головне - надає малюку почуття впевненості і захищеності

1.2. Психологічні особливості використання казкотерапії, як засобу корекції тривожності у дітей

У ситуації соціальної нестабільності на сучасну дитину обрушується безліч несприятливих чинників, здатних не лише загальмувати розвиток потенційних можливостей особистості, але і обернути процес її розвитку назад. Тому проблемі страху велика увага приділяється в роботах вітчизняних психологів і психотерапевтів, які відзначають зростання числа дітей зі всілякими страхами, підвищеною збудливістю і тривожністю.

Дитячі страхи в тій або іншій мірі обумовлені віковими особливостями і мають тимчасовий характер. Проте ті дитячі страхи, які зберігаються тривалий час і які важко переживають діти, говорять про нервову ослабленість маляти, неправильну поведінку батьків, конфліктні стосунки в сім'ї та в цілому є ознакою неблагополуччя. Більшість причин, як відзначають психологи, лежать в області родинних стосунків.

Важлива роль у формуванні тривожності і страхів належить, як не дивно, самим близьким людям - батькам. Перші прояви тривожності, помічаються у дитини вже в ранньому віці, коли улюблена мама залишає його на порозі ясел з чужими тітками і дітьми і йде, здається, безповоротно. Дитина погано соціалізована і не готовий до того, що не тільки вона може бути центром всесвіту. Смоктання пальця - одне з найпоширеніших у дітей раннього і дошкільного віку нав'язливих (виникають всупереч волі і бажанню) дій. Часто воно носить компенсаторний характер, знімаючи відчуття тривоги. Цей приклад свідчить про брак у дітей батьківської уваги, емоційного контакту з матір'ю.

А скільки проблем виникає у сім'ях, де трапляються сварки, як самих батьків, так і з дітьми? Дослідження психологів показують, що в 80-85% родин є конфлікти. Що залишилися 15-20% фіксують наявність "сварок" з різних приводів [Ст. Полікарпов, І, Залигіна]. Це - кризові, конфліктні, проблемні і невротичні родини [Ст. Торохтій] . Але батьки таких сімей часто недооцінюють емоційну чутливість дітей, а головне, не замислюються про наслідки. Душевна травма дитини може призвести до невротичних розладів: нічного енурезу, тиків, страхи, заїкання, розладів уваги і т.д. Всі свої сили дитина витрачає на переживання стресової ситуації. Більш того, сварки батьків можуть призвести до відчуження дитини, почуття неприязні до батьків, яке може переноситися на інших людей і стати стійкою характеристикою поведінки дитини.

Реакція на психотравмуючі обставини: негативний досвід, переживання, психологічні травми, з-за батьківського виховання формують вивчену безпорадність дитини, яка закріплюється до 8 років і є стабільною на все життя ("Теорія вивченої безпорадності" Мартіна Селигмана).

До теперішнього часу ще не вироблено певної точки зору на причини винекнення тривожності [11, c.56].

Велику увагу проблемі тривожності приділяється в роботах вітчизняних та зарубіжних психологів. Зокрема, А.І. Захарова, А.М. Прихожан, А.С. Спиваковського, А.В. Божович, В.К. Вілюнас, В.В. Зеньковської, і псхотерапевтів, які відзначають зростання числа дітей з підвищеною збудливістю і тривожністю.

Можна погодитися з висновком А.М. Прихожан, про те, що тривожність у дитячому віці є стійким особистісним утворенням, що зберігається протягом досить тривалого періоду часу. Вона має власну спонукальну силу й стійкі форми реалізації в поведінці, з переважанням в останніх компенсаторних і захисних проявів. Як і будь-яке складне психологічне утворення, тривожність характеризується складною будовою, що включає, когнітивний, емоційний і операціональний аспекти. Домінування емоційного аспекту є похідною широкого кола сімейних порушень [31, c. 304].

Таким чином, тривожні діти дошкільного віку відрізняються частими проявами занепокоєння тривоги, а також великою кількістю страху, причому страхи і тривога виникають у тих ситуаціях, в яких дитині, як правило, нічого не загрожує. Також вони особливо чутливі, недовірливі і вразливі. Такі діти нерідко характеризуються низькою самооцінкою, у зв'язку з чим у них виникає очікування загрози з боку оточуючих. Тривожні діти дуже чутливі до своїх невдач, гостро реагують на них, схильні відмовитися від такої діяльності, в якій відчувають труднощі. Підвищена тривожність заважає дитині спілкуватися, взаємодіяти в системі дитина-дитина та дитина-дорослий. Підвищена тривожність також сприяє блокуванню психосоматичних систем організму.

Витоки тривожності слід шукати в ранньому дитинстві [6, с.26]. Вже на другому році життя вона може виникнути як результат неправильного виховання

Проте у дітей молодшого шкільного віку тривожність ще не є стійкою рисою характеру, тому можливе її зниження при проведенні відповідних психолого-педагогічних заходів. Можна істотно знизити тривожність дитини, якщо педагоги та батьки, що її виховують, будуть дотримуватися потрібних рекомендацій [24, c.606].

Ефективною є корекція страхів за допомогою казкотерапії [12, с. 17]. Казкотерапія - найдавніший в людській цивілізації метод практичної психології і один із наймолодших методів у сучасній науковій практиці.

Для дітей дошкільного віку характерним є емоційно-чуттєве сприйняття світу, а важлива для дитини інформація краще засвоюється через яскраві образи. Для малят властиве бурхливо реагувати на окремі, що зачіпають їх, події і ситуації. Діти чутливі до впливів навколишніх умов життя, вразливі і емоційно чуйні. Вони сприймають, насамперед, ті об'єкти або властивості предметів, які викликають безпосередній емоційний відгук, емоційне відношення, наочне, яскраве, живе сприймається найкраще.

Саме тому, такий метод психотерапії як казкотерапія вважають найбільш вдалим та ефективним під час роботи із емоційними та поведінковими порушеннями у дітей. Саме психотерапевтичні казки дають змогу дитині побороти власні страхи, тривожність, виправити негативні риси характеру. А ще вони допомагають дітям засвоювати загальноприйняті морально-етичні норми і вчити соціально прийнятним способам виявлення власних емоцій.

Безперечно, саме у дошкільні роки життя дитини, казки є неодмінною складовою її світу і чудовим інструментом психотерапії. Педагогам, психологам і батькам варто пам'ятати, що від виявлення проблем дитини і вчасно наданої допомоги залежить її подальший розвиток. І тут саме казкотерапія якнайкраще допоможе скоригувати поведінку дитини, пояснити їй основні закони світу, прищепити правильні цінності та розкрити творчий потенціал.

Сучасна казкотерапія "трьох лика". Вона має "лик" діагностичний (арсенал проективних методик для дослідження людини), "лик" впливу та "лик" профілактичний (або розвиваючий).

Казкотерапевтичний вплив здійснюється за допомогою п'яти видів казок: художніх, дидактичних, психокорекційних, психотерапевтичних і медитативних.

Корекція є особливою формою психолого-педагогічної діяльності, спрямованої на створення найбільш сприятливих умов для оптимізації психічного розвитку особистості дитини, надання їй спеціальної психологічної допомоги [9, с. 166].

У практиці казкотерапії використовуються три варіанти ляльок: ляльки-маріонетки (дуже прості у виготовленні, можуть бути безобличчя, що дає дитині можливість для фантазування); пальчикові ляльки; ляльки тіньового театру (використовуються, переважно, для роботи з дитячими страхами).

Казкотерапевти Т.Д. Зінкевич-Євстигнєєва і А.М. Михайлов відзначають широкий спектр впливу ляльок на дітей. [16, с.17]. Як засіб перевтілення, лялька полегшує процес постановки вистави, тому що далеко не кожна людина, в силу тих чи інших причин, здатна грати на сцені. З іншого боку, матеріалізуючись в ляльці, дитина позбавляється страху, своєї емоційної напруженості. Дитина отримує досвід оперативного недирективного зворотного зв'язку, вона бачить і відчуває результат свого впливу на ляльку. В тій чи іншій мірі дитина починає усвідомлювати відповідальність за сценічне життя ляльки. Таким чином, дитина бачить причинно-наслідкові зв'язки між своїми діями і діями ляльки.

Лялька, виступаючи атрибутом, втілює в собі протилежні еталони людських вчинків і якостей, які найбільш яскраво представлені в казках.

Привабливість казок для психологічної корекції взагалі і корекції страхів, зокрема полягає, перш за все, у природності розгортання сюжетної лінії, відсутності моралей. В образній формі дитина в казках проживає проблеми, через які проходило все людство (відділення від батьків, проблема вибору, несправедливість і т. д.). І, безсумнівно, найбільш важливим є те, що в казці зло завжди карається, але навіть з поганих вчинків можна витягти хороший урок.

Виділяють кілька прийомів роботи з казкою: аналіз, розповідання, переписування,твірновихказок.

Під час роботи над казкою дитина отримує конкретні способи боротьби зі своїми страхами, її емоційний світ офарблюється більш радісними тонами. З іншого боку, у казці лякаючий персонаж або явище може зовсім таким не виглядати.

Способи корекції дитячих страхів вивчали такі вчені як Д.Б. Ельконін, Л.С. Виготський, І.В. Дубровина, А.Я. Варга, О.І. Захаров.

О.І. Захаров пропонує спочатку провести спостереження за самостійною грою дитини в природних умовах. Після цього можна починати проводити терапевтичні сеанси в ігровій кімнаті. Дитині надається можливість самостійного вибору іграшок і матеріалів. Для гри треба заздалегідь підготувати іграшки, схожі на той предмет, якого дошкільник боїться, і розіграти сюжет, в якому він може "розправитися" зі своїм страхом, тим самим позбавившись від нього. Психологічний механізм усунення страху полягає в зміні ролей: коли дорослий, що не боїться в житті, і випробовуюча страхи дитина поводиться протилежним чином [11, с. 88].

Для кожної ситуації, випадку консультування підбираються чи спеціально вигадуються відповідні казки. Тому підготовка казкотерапевтів процес творчий, захоплюючий, але не простий [14, c. 316].

Виходячи з вище сказаного, можна зробити висновок, що страхи неминуче супроводжують розвиток дитини і появу різних емоційних порушень, психологічних проблем, пов'язаних з рядом несприятливих подій, що відбувалися у дитинстві. Важливість активної коректувальної роботи з дитячимою тривогою обумовлена тим, що сама по собі тривожність здатна робити патогенний вплив на розвиток різних сфер особистості дитини.

Казкотерапія зорієнтована на дітей дошкільного віку тому, що вони ще не здатні оцінити події в реальному житті та проаналізувати їх для прийняття самостійних рішень.

Таким чином, корекція тривожності здійснюється за допомогою казкотерапії.

Перевтілюючись у казкового героя, малюк може спокійно розповісти про свої почуття, думки. Саме під час сеансів казкотерапії діти засвоюють моделі поведінки, вчаться реагувати на життєві ситуації, підвищують рівень знань про себе і про інших, тому що казки зрозуміліші їм порівняно з поясненнями педагогів і батьків.

Важливість активної корегувальної роботи з дитячою тривожністю обумовлена тим, що сама по собі тривожність здатна робити патогенний вплив на розвиток різних сфер особистості дитини.

РОЗДІЛ II. ДОСЛІДЖЕННЯ КОРЕКЦІЙНОГО ВПЛИВУ ЗАСОБІВ КАЗКОТЕРАПІЇ НА РІВЕНЬ ТРИВОЖНОСТІ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

2.1. Діагностика рівня тривожності дітей старшого дошкільного віку за методикою Р. Теммл, М. Дорки і В. Амен " Вибери потрібне обличчя"

Мета дослідження: вивчити можливості казкотерапії у корекції емоційних станів дошкільнят.

Об'єкт дослідження - тривожність дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - казкотерапія, як фактор подолання дитячої тривожності.

Завдання дослідження:

- підібрати діагностичні методики вивчення рівня тривожності дошкільнят;

- дослідити і оцінити тривожність дошкільнят в типових для них життєвих ситуаціях, де відповідна якість особистості виявляється найбільшою мірою в експериментальній і контрльній групах;

- проаналізувати отримані емпіричні дані щодо дослідження ;

- скласти цикл занять з елементами казкотерапії з метою корекції тривожності дітей;

- зробити узагальнення й висновки за результатами дослідження проявів.

Методи дослідження: для одержання повноцінних і достовірних результатів використовувались методи: діагностика, кількісний й якісний аналіз отриманих даних.

Етапи дослідження:

Процедура емпіричного дослідження проходила в декілька етапів.

На підготовчому етапі визначається основна вибірка дослідження, здійснюється відбір методик, які представлені зокрема такою: методика яка являє собою дитячий тест тривожності , розроблений американськими психологами Р. Теммл, М. Дорки і В. Амен "Вибери потрібне обличчя". [30, c.55].

Тест дозволяє виявити тривожність по відношенню до ряду типових для дитини життєвих ситуацій спілкування з іншими людьми. Тривога, крім того, розглядається як вид емоційного стану, функція якого полягає в забезпеченні безпеки суб'єкта на особистісному рівні.

Підвищений рівень тривожності свідчить поро недостатність емоційної пристосованості до тих чи інших соціальних ситуацій. Експериментальне вивчення ступеня тривожності розкриває внутрішнє ставлення дитини до конкретної ситуації, дає непряму інформацію про характер її взаємин з однолітками і дорослими в родині, дитячому садку.

Схема організації дослідження:

Етап - констатуючий. Здійснювалась діагностика рівня тривожності дітей старшого дошкільного віку за допомогою методики "Вибери потрібне обличчя". Були сформовані дві групи: контрольна та експериментальна.

Етап - формуючий. Здійснювався цикл занять. Була складена приблизна програма розвитку за допомогою казкотерапії.

Заняття проводились у групі два рази на тиждень, на протязі місяця по 15 хвилин з дітьми старшого дошкільного віку в кількості дев'яти осіб.

Етап - контрольний. Була проведена повторна діагностика рівня ступеня тривоги дітей старшого дошкільного віку обох груп, контрольної та експериментальної.

Етап - аналіз та інтерпретація результатів. Відбулося підведення підсумків, порівняння результатів у експериментальній та котрольній групах, оформлення матеріалів дослідження.

Опис методів дослідження:

Методика "Вибери потрібне обличчя".

Даний тест призначений для дітей 4-7 років.

Експериментальний матеріал, що складається з 14 малюнків, цікавий як в практичному, так і в теоретичному відношенні. На кожному малюнку зображена деяка типова для життя дитини дошкільного віку ситуація. Кожен малюнок виконаий у двох варіантах: для дівчинки ( на малюнках зображені дівчатка) і для хлопчика (на малюнках - хлопчики). Обличчя дитини на малюнку не промальовано, даний лише контур голови. Кожен малюк забезпечений двома додатковими малюнками дитячої голови, за розмірами точно відповідними контуру обличчя на малюнку. На одному з додаткових малюнків зображено усміхнене обличчя дитини, на іншому сумне. Малюнки показують дитині в строго перерахованому порядку один за іншим. Бесіда проходить в окремій кімнаті. Пред'явивши дитині малюнок, вихователь дає інструкцію. Додаткові питання дитині не задаються. Вибір дитиною відповідної особи і словесні висловлювання дитини фіксуються в спеціальному протоколі (бланки повинні бути підготовлені заздалегідь).

У процесі психодіагностики малюнки пред'являються дитині в тій послідовності, в якій вони представлені, один за іншим. Показавши дитині малюнок, експериментатор до кожного з них дає інструкцію - роз'яснення такого змісту:

До мал. 1. Гра з молодшими дітьми: "Як ти думаєш, яке у дитини буде обличчя, веселе чи сумне? Він (вона) грає з малюками".

До мал. 2. Дитина і мати з немовлям: "Як ти думаєш, яке обличчя буде в цієї дитини: сумне чи веселе? Він (вона) гуляє зі своєю мамою і малюком".

До мал. 3. Об'єкт агресії: "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: веселе або сумне?"

До мал. 4. Одягання: "Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) одягається".

До мал. 5. Гра зі старшими дітьми: "Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) грає зі старшими дітьми ".

До мал. 6. Укладання спати на самоті: "Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) йде спати".

До мал. 7. Умивання: "Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) у ванній".

До мал. 8. Догана: "Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне?"

До мал. 9. Ігнорування: "Як ти думаєш, яке обличчя буде у цієї дитини: веселе або сумне?"

До мал. 10. Агресивний напад: "Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне?"

До мал. 11. Збирання іграшок: "Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) прибирає іграшки".

До мал. 12. Ізоляція: "Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне?"

До мал. 13. Дитина з батьками: "Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) зі своїми мамою і татом".

До мал. 14. Їжа на самоті: "Як ти думаєш, яке обличчя у цієї дитини: веселе або сумне? Він (вона) їсть".

Тест проводиться індивідуально з кожною дитиною; результати заносяться до протоколу. На підставі отриманих даних обчислюється індекс тривожності (ІТ) дитини, який дорівнює процентному відношенню числа емоційно-негативних виборів до загальго їх числа.

Число негативних виборів ІТ =------------------х100%

Загальне число виборів

За індексом тривожності діти поділяються на три групи:

А) високий рівень тривожності (ІТ вище 50%);

Б) середній рівень тривожності (ІТ від 20 до 50%);

В) низький рівень тривожності (ІТ до 20%).

Поряд з кількісним тестом передбачається і якісний аналіз тривожності. Аналізується кожна відповідь дитини, після чого робиться висновок щодо можливого характеру емоційного досвіду дитини в даній ситуації. Особливо високі проективні значенням мають рис. 6.4 (Одягання) і 6.6 (Укладання спати на самоті). Діти, що роблять в цих ситуаціях негативний емоційний вибір, наімовірніше будуть володіти найвищим ІТ. Як правило, найбільший рівень тривожності проявляється в ситуаціях, що моделюють відносини дитина-дитина. Значно нижчий рівень тривожності в малюнках, моделюючих відносини дитина-дорослий і в ситуаціях, що моделюють повсякденні дії.

Пропоновані малюнки зображують типові життєві ситуації, з якими стикаються діти-дошкільнята і які можуть викликати у них підвищену тривожність. Так, наприклад, мал. 1 (гра з молодшими дітьми), мал. 5 (гра зі старшими дітьми) і мал. 13 (дитина з батьками) мають позитивне емоційне забарвлення. Мал. 3 (об'єкт агресії), мал. 8 (догана), мал. 10 (агресивний напад) і мал. 12 (ізоляція) мають негативне емоційне забарвлення. Мал. 6 (укладається в ліжко на самоті), мал. 7 (умивання), мал. 9 (ігнорування), мал. 11 (збирання іграшок) і мал. 14 (їжа на самоті) мають подвійний емоційний сенс, який може бути як позитивним, так і негативним. Передбачується, що вибір дитиною тієї чи іншої особи буде залежати від його власного психологічного стану в момент проведення тестування.

Двозначні малюнки в методиці мають основну "проективне" навантаження. Те, який сенс надає дитина саме цим малюнкам, вказує на типове для нього емоційний стан в подібних життєвих ситуаціях.

Аналіз констатуючого експерименту за методикою Р. Теммл, М. Доркі, В. Амен "Вибери потрібне обличчя".

У дослідженні брало участь 18 дітей старшого дошкільного віку обох груп: 9 дітей - експериментальної групи і 9 - контрольної.

Всі дані по кожній дитині фіксувались у протоколі виявлення тривожності (див. Додаток А).

Дані протоколу заносились у таблицю, де вираховувався індекс тривожності кожної дитини (див. Додаток Б).

Результати констатуючого етапу в експериментальній групі мають такі показники: високий рівень тривожності (ІТ вище 50%) мають 3 дітей ( 33,3%); середній(ІТ від 20 до 50%) - продемонстрували 4 дітей (44,4%); низький рівень (ІТ до 20%)- показало 2 дитини (22,2%).(див. Додаток В)

Що стосується контрольної групи, то можна простежити такі показники рівня тривожності: на констатуючому етапі в контрольній групі результати високого рівня тривожності виявлені у 1 дитини (11,1 %); другий рівень, тобто середній показало 4 дитини (44,4%) і низький - продемонструвало 4 дітей (44,4 %) (див. Додаток Г)

Робилися висновки відносно можливого характеру емоційного досвіду дитини в даній (чи подібній їй ситуації). Так, діти, у яких виявився високий рівень тривожності, у ситуаціях, які зображені на рисунку 4 (Одягання) , 6 (Укладання спати на самоті), 14 (Їжа на самоті) і 1 (Гра з молодшими) - робили негативний вибір найчастіше. Враховувалось, шо вибір дитиною тієї чи іншої особи залежав від власного психологічного стану в момент проведення тестування. Зверталась увага на те, який сенс надає дитина малюнкам. Це може вказувати на типовий для неї емоційний стан в подібній життєвих ситуаціях.

Виявлені фактори виникнення особистісної тривожності та показники її прояву вказують на необхідність організації спеціальної роботи з дітьми старшого дошкільного віку по її подоланню, оскільки високий рівень тривожності негативно впливає на формування емоційної сфери дошкільника. Виявлення рівнів особистісної тривожності свідчить про необхідність проведення роботи з подолання тривожності, яка базувалась би на усуненні факторів її виникнення, розвитку і закріплення у дітей дошкільного віку.

Саме тому, на формуючому етапі здійснювався цикл занять за допомогою казкотерапії, а також надано рекомендації для дорослих щодо особливостей використання казок у роботі з малюками.

Для покращення показників тривожності дошкільників були обрані заняття з елементами казкотерапії на пошуки шляхів подолання страхів (див. Додаток Д). Використання даних методик дозволяє здійснювати ненавязливий мякий вплив на поведінку дитини. Характерною особливістю казок, є щасливий кінець, який, тим не менше, залишає у свідомості дитини певні питання, що веде до стимуляції процесу особистісного росту. Діти, беручи приклад з улюблених героїв, ототожнювали себе з ними, врешті, робили висновок, як правильно чинити.

Казкотерапія - це терапія середовищем. Тому, атмосфера на заняттях була особливою, казковою. Казки заспокоювали та нлаштовували дітей на хороший лад, допомагали дитині боротися зі своїми страхами та виходити переможцями. Завдяки цьому у малят проявлялися потенційні можливості особистості, вони почувались захищено, впевнено та комфортно.

На контрольному етапі, в порівнянні з констатуючим етапом в дітей експериментальної групи сталась динаміка: високий рівень тривожності (ІТ вище 50%) має 1 дитина (11,1%); середній (ІТ від 20 до 50%) - продемонстрували 3 дітей (33,3%); низький рівень (ІТ до 20%)- показало 5 дітей (55,5%).(див. Додаток Е)

На контрольному етапі в порівнянні з констатуючим в контрольній групі високий рівень тривожності продіагностовано у 1 дитини (11,1%); середній - у 5 дітей (55,5%); і низький - у 3 дітей (33,3%). (див. Додаток Є).

Таким чином, як бачимо у дітей експериментальної групи показники рівня тривожності за рахунок реалізації циклу занять з елементами казкотерапії значно знизились.

Динаміка показників тривожності обох груп після проходження корекційної програми представлена у додатку (див. Дод. Ж).

Як бачимо, зіставляючи дані обох груп, можна сказати, що на контрольному, в порівнянні з констатуючим етапом, в експериментальній групі кількість дітей з високим та середнім рівнем тривожності значно зменшилась, а кількість дітей з низьким - збільшилась. У контрольній групі зміни майже не спостерігаються.

Тому, ми наочно бачимо, що рівень тривожності дітей в експериментальній групі на контрольному етапі після проведення циклу занять нижче, ніж на констатуючому.

Отже, з метою вивчення рівня тривожності дітей старшого дошкільного віку були сформовані дві групи: контрольна та експериментальна.

Дослідницька робота проводилася в декілька етапів. На констаеуючому етапі здійснювалась діагностика рівня тривожності дитини.

На формуючому етапі здійснювали цикл занять в експериментальній групі за допомогою казкотерапії для яких була складена (приблизна) програма. На контрольному етапі була проведена повторна діагностика рівня тривожності у дітей старшого дошкільного віку обох груп.

Аналіз та інтерпретація результатів показали, що показники рівня тривожності у дітей експериментальної групи після реалізації циклу занять нижчі, ніж у контрольної групи.

Таким чином, це дає підставу стверджувати, що занятття з елементами казкотерапії в корекції дитячої тривожності, є самим безпечним і цікавим методом, який доцільно використовувати. За допомогою казки можна зрозуміти і обговорити з дитиною причини її невпевненості, тривожності , боязкості, і що немало важливо, дитина переробляє свою проблему через власний емоційний стан.

Проведена програма вплинула на показники тривожності дитини.

2.2. Методичні рекомендації для дорослих щодо особливостей використання казок у роботі з дошкільниками

1. Не намагайтеся замінити читання казки на перегляд мультфільмів. Навіть при великій зайнятості знайдіть час для читання в колі сім'ї чи перед сном. 15 хвилин на день - це небагато для живого, емоційного відображення казки вами для вашої дитини, але це є дуже важливим для психологічного її розвитку.

2. Перед тим, як читати незнайому казку сину чи донечці, швиденько пробіжіть її очима. В сучасних інтерпретаціях можна зустріти, наприклад: "... і розірвав його на тисячу дрібних кусочків". Це вже занадто. Тому, в такому випадку можна замінити дану казку на іншу, чи деякі дії головних героїв замінити на більш м'якші, що не відображають проявів агресії та різних негативізмів, бо в дитини може формуватися думка, що лише зла та жорстока людина може бути сильною та розумною.

3. Не варто читати сумні казки дитині на ніч. Бо не тяжко буде уявити, що дитині може наснитися після такої казки.

4. Діти мають знати та усвідомлювати, що в житті є, крім "зовнішньої", "внутрішня" сторона (основний виховний зміст казки). Поговоріть про це з дитиною, але ненав'язливо, обережно вибираючи момент. Виключно в пізнавальних цілях, підвівши дитину до того, як правильно вона має чинити в подібних ситуаціях. А ще краще, якщо дитина нещодавно чимось провинилася, то підібрати згідно цієї ситуації відповідну казку з висвітленням повчально-виховного моменту.

5. Діти до п'яти років ідентифікують себе з тваринами, намагаються бути схожими на них. Тому на малюків краще впливають історії про звірят. Казка "Троє поросят" допоможе дітям зрозуміти, що ми сильні, коли тримаємось разом. Про цінності та неповторності кожної особистості розповість дітям і дорослим історія Туве Янссон "Дитя-неведимка".

6. Багато чого можна помітити, поспостерігавши за дитиною, як вона реагує на розповідь: чи звикла вона слухати, чи уважна до деталей, чи уміє співпереживати за долю казкових героїв. Так можна дізнатися, чого вона боїться, що її хвилює, чого їй не вистачає, про що вона мріє .

Варто пам'ятати, дитина поводить себе "погано", якщо:

- Вона намагається привернути до себе увагу.

В даному випадку, в казці, яку їй запропонують, будуть використовуватися приклади позитивних способів привертання уваги.

- Вона бажає володіти ситуацією, дорослими, дітьми.

Підійде історія з позитивною моделлю прояву лідерських якостей ("Золотий ключик або пригоди Буратіно").

- Вона бажає за щось поквитатися з дорослим.

Варто обговорити з дитиною казку, де вказується на негарну, негативну поведінку героя.

- Їй страшно, тривожно, вона бажає уникнути невдач.

В даному випадку герої казки співпереживають головному герою, пропонують підтримку та шляхи подолання страху. Наприклад: казка Е. Клюєва "Страшний сон".

- У неї не сформоване відчуття міри.

В такому випадку допоможе психокорекційна розповідь, де герой своїми вчинками доводить ситуацію до абсурду. В. Катаєв виразив це в казці "Квітка-семицвітка".

ВИСНОВКИ

Мета курсового завдання досягнута шляхом реалізації завдань, одним з яких було вивчити і показати ефективність використання казкотерапії у процесі подолання особистісної тривожності дошкільників. Проаналізувавши літературу по даній темі та провівши емпіричне дослідження, можна зробити ряд висновків.

Отже, за даними медико-соціальних досліджень за останні декілька років значно збільшилося число дітей дошкільного віку з порушенням розвитку, зокрема психічного. Вивчення особливостей емоційної сфери, як найважливішого регулятора всієї психічної діяльності і розвитку дітей, особливо актуально, оскільки від своєчасної діагностики і корекції залежить соціальна адаптація дитини, її подальший особовий розвиток, адаптація в соціумі.

Тривожність перешкоджає розвитку особистості дитини, сковує творчу енергію, сприяє формуванню невпевненості.

Казкотерапія в корекції дитячої тривожності, є найбезпечнішим і найцікавішим методом. Казка може стати чудовим інструментом для педагогів, психологів і батьків, з її допомогою легше знайти спільну мову з дитиною. Найбільшою перевагою казки є те, що вона не має вікових обмежень і позитивно діє в будь-якому віці.

Таким чином, казкотерапія - це процес пошуку сенсу, розкодування знання світу і системи взаємовідносин у ньому. Казкотерапія для дітей - це спосіб, за допомогою якого без сварок та нотацій можна допомогти дитині позбутися негативних звичок чи навпаки - привити позитивні якості.

Суть цього методу полягає у створенні особливої казкової атмосфери, яка робить мрії дитини дійсністю, дозволяє вступити у боротьбу зі своїми страхами, комплексами. Слухаючи казки у дитинстві, людина накопичує у підсвідомості певний символічний "банк життєвих ситуацій". Цей "банк" може бути активізований у разі потреби, а отже, під час процесу надання психологічної допомоги можна звертатись не тільки до життєвого досвіду дитини, але і до її казкового "банку життєвих ситуацій". Через казку можна у символічній формі показати, як вирішуються ті чи інші проблеми, як зберегти відчуття безпеки до досягнення зрілості. Казки дійсно потрапляють у саму ціль, коли йдеться про основні емоції: любов, ненависть, страх, гнів, почуття самотності, ізоляції, втрати тощо.

Хочеться відзначити, що казка - це саме той спосіб спілкування дорослого з малюком, який найбільше зрозумілий для дитини. Застосовуючи казкотерапію для розвитку дітей, психологи, педагоги та батьки роблять вагомий внесок у їхнє щасливе майбутнє.

Даний метод неодмінно допоможе малюку більш впевнено почувати себе у дорослому житті. Казки пропонують багатий матеріал для роботи з дітьми і діти сильно люблять їх. Могутня енергетика казки накопичується у душі кожної дитини.

Все вищесказане підтвердилося у дослідницькій роботі. Дослідницька робота була проведена в три етапи, протягом яких здійснювалися такі цілі: виявлення впливу казкотерапії на емоційний стан дитини.

Для досягнення мети застосовувалися такі методи і форми: спостереження, експеримент, аналіз продуктів діяльності; був підібраний цикл занять з використанням казкотерапії.

У роботі ми виявили суть поняття "тривожність". В результаті аналізу літератури, було виявлено, що особова тривожність є одним з проявів емоційного неблагополуччя дитини.

Було визначено базу дослідження, вибірку дітей, підібрано методи дослідження.

Для діагностичного дослідження було вибрано тест "Вибери потрібне обличчя".

В ході дослідження тривожності дітей дитячого садка старшої групи було виявлено, що більшість дітей мають середній і високий рівень тривожності, що є показником їх емоційного неблагополуччя.

Таким чином, можна констатувати, що тривожні діти потребують коректувальної дії.

Після проведення групової корекційної роботи методом казкотерапії у п'яти дітей були виявлені низькі показники тривожності, у трьох - середній рівень, у однієї дитини показники тривожності залишилися високими.

Таким чином, у 6-ти чоловік з 9-ти вдалося понизити рівень тривожності. Це говорить про те, що метод казкотерапії, спрямований на зниження тривожності у дітей дошкільного віку виявився ефективним.

Отримані дані доводять, що за допомогою коригувально-розвиваючих занять, можливо понизити рівень тривожності у дошкільників.

Таким чином, мета дослідження досягнута, вирішені всі поставлені завдання. Застосування казкотерапії, особливо у поєднанні з іншими традиційними і нетрадиційними методами подолання тривожності у дітей дошкільного віку є досить ефективним.

Завдання, намічені на початку роботи, повністю реалізовані.

У дітей за допомогою занять казкотерапії знизився рівень тривожності.

Заняття показали, що за допомогою казок можна корегувати емоційний стан та поведінку дитини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Аверин В.А. Психология человека от рождения до смерти. Младенчество. Детство. Юность. Взрослость. Старость /В.А. Аверин, Ж.К. Дандарова. - СПб.: прайм-ЕВРОЗНАК, 2003. - 411 с.

2. Алябьева Е. А. Психогимнастика в детском саду: Методические материали в помощь психологам и педагогам. - М.: Сфера, 2005.

3. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / редкол. // Вихователь-методист дошкільного закладу. - 2012. - С. 1- 63.

4. Василь Сухомлинський "Вічна тополя". - Киїів: "Генеза", 2003.

5. Вачков И.В. Сказкотерапия. Развитие самосознания через психологическую сказку / Вачков И.В. - М. : Ось, 2001. - 210 с.

6. Вологодіна Н.Г. Дитячі страхи вдень і вночі .- М.: "Фенікс", 2006 .- 106с.

7. Грабенко Т. М., Зинкевич-Евстигнеева Т. Д. Практикум по креативной терапии. - СПб.: Речь, 2003.

8. Гарднер Р. Психотерапия детских проблем.- СПб.: Речь, 2002.- 416 с.

9. Диагностика и коррекция психического развития дошкольника / Под ред. Я.Л. Коломинского, Е.А. Панько. - Минск. : Университет, 1997. - 161-168 с.

10. Жігарькова О. Час тривожних дітей // Психологічна газета. - №11. - с.6-7.

11. Захаров А.И. Дневные и ночные страхи у детей / А.И. Захаров. - СПб. : Речь, 2005. - 85-90 с., 320 с.

12. Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. Волшебный источник / Т.Д. Зинкевич-Евстигнеева., А.М. Михайлов. - СПб. : Питер, 1996. - 15-18 с.

13. Зинкевич- Евстигнеева Т.Д. Путь к волшебству.Теория и практика сказкотерапии / Зинкевич-Евстигнеева Т.Д. - С.Пб., 1998.

14. Зинкевич- Евстигнеева Т. Д. Практикум по сказкотерапии. - С.Пб., Речь, 2000.

15. Зинкевич-Евстигеева Т.Д. Практикум по сказкотерапии / Т.Д. Зинкевич-Евстигнеева. - СПб.: Речь, 2006. - 316 с. - (Мастерская психологии и психотерапии).

16. Зінкевич-Євстигнєєва Т. Д., Михайлов А. М. Чарівний джерело. СПб.: Пітер, 1996. - 116с.

17. Казкотерапія в роботі з дошкільниками / Видавнича група "Основа". - Х.: 2012.

18. Коробко С., Коробко О. Робота психолога з мол. школярами: Методичний посібник.- К.: Літера ЛТД, 2006.

19. Кошелева А. Д. Эмоциональное развитие дошкольника. - М., 1985.

20. Лебединский В.В. Эмоцональные нарушения у детей и их коррекция / Лебединский В.В. - М. : Просвещение, 1990. - 280 с.

21. Логинова В. И., Саморукова П. Г. Дошкольная педагогика. - М., 1988.

22. Немов Р.С. Психология. Книга 1. - М.: Владос, 1999.

23. Немов Р.С. Психология. Книга 2. - М.: Владос, 1999.

24. Немов, Р.С. Психология. В 3-х кн.: учебник. Кн.2: Психология образования/ Р.С. Немов. - М.: ВЛАДОС, 2007. - 606с.

25. Нікіфорова Л.О. Смак і запах радості: цикл занять з розвитку емоційної сфери. - М.: Книголюб, 2005. - 48с.

26. Оклендер В. Окна в мир ребенка: Руководство по детской психотерапии / Перев. с англ. - М.: Независимая фирма "Класс", 2003. - 336 с.

27. Осипова А. А. Общая психокоррекция. Учебное пособие. - М., 2002.

28. Петрова Е. Ю. Проблема використання сюжетів народної чарівної казки в психокорекційній і педагогічній роботі. Журнал практичного психолога, № 10-11, 1999.

29. Поніманська Т. І. Дошкільна педагогіка. - К. "Академвидав", 2006.

30. Практикум по возрастной психологии / Под ред. Л.А. Головей, Е.Ф. Рыбалко. - СПб., 2010

31. Прихожан A.M. Тревожность у детей и подростков: практическая природа и возрастна динамика /А.М. Прихожан. - М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: МОДЭК, 2000. - 304 с. - (Серия "Библиотека педагога-психолога").

32. Романов А. Розлад поведінки і емоцій у дітей в цілому .- М.: изд-во "Плейт", 2003 .- 58С.

33. Сакович Н. А. Практика сказкотерапии. - СПб.: Речь, 2007.

34. Соколов Д. Ю. Сказки и сказкотерапия. - М.: Эксмопресс, 2001.

35. Сухомлинський В. О. Думати, мислити, дивуватись. Працюємо за В. Сухомлинським (ранній вік). / Бібліотека "Шкільний світ", 2008.

36. Ткач Р. М. Сказкотерапия детских проблем. - СПб.: Речь; М.: Сфера, 2008.

37. Фрац фон М-Л. Психологія казки. Тлумачення чарівних казок. Наукова редакція В. В. Зеленського. - Спб.: Б. С. К., 1998.

38. Чабан О. Поговорим о сказке / Чабан О. // Сегодня. - 2007. - № 7.

39. Чуб Н. В. Довідник для батьків. Психологія дитини від А до Я - Х.: Вид. група "Основа", 2007.

40. Яковлєва Н.Г. Психологічна допомога дошкільника. - СПб.: Валерії СПД, М.: ТЦ Сфера, 2002. - 112с.

.

ДОДАТКИ

Додаток А

Протокол виявлення тривожності в дітей старшої групи.

Ім'я : Таня Вік: 5 р. Дата :

Малюнок Висловлення Вибір Веселе обличчя Сумне обличчя 1.Гра з молодшими дітьми Хлопчикові набридло грати + 2.Дитина і мати Я люблю гуляти з мамою + 3.Об'єкт агресії Хочеться вдарити його стільцем + 4.Вдягання Я люблю одягатися на прогулянку + 5.Гра зі старшими дітьми дітьми Мама грає з дитиною + 6.Вкладення спати на самоті Коли йду спати, беру іграшку + 7.Умивання Тому що він умивається + 8.Догана Мама його лає + 9.Ігнорування Тому що тут маля + 10.Агресивність Хтось відбирає іграшку + 11.Збирання іграшок Мама змушує його збирати іграшки + 12.Ізоляція Діти не хочуть з ним грати + 13.Дитина з батьками Батьки грають із ним + 14.Їжа на самоті П'є чай, я теж люблю пити чай +

Аналіз даних.

Число емоційно негативних виборів ІТ = 6 100%

Додаток Б

Таблиця індексу тривожності дітей старшої групи.

П.І Обчислення ІТ ІТ(%) Роман Т. ИТ= 8:14*100% ІТ=51,1% Катя І. ІТ= 6:14*100% ІТ=42,8% Ваня С. ІТ= 5:14*100% ІТ=35,7% Руслан Г. ІТ= 1:14*100% ІТ=7,1% Юрій В. ІТ= 9:14*100% ІТ=64,3% Таня М. ІТ= 6:14*100% ІТ=42,8% Ілля П. ІТ= 2:14*100% ІТ=14,3% Мирослав Я. ІТ= 2:14*100% ІТ=14,3% Марина Т. ІТ= 5:14*100% ІТ=35,7% Інга М. ІТ= 8:14*100% ІТ=57,1% Юля Д. ІТ= 7:14*100% ІТ=50% Вітя Н. ІТ= 2:14*100% ІТ=7,1% Сашко К. ІТ= 2:14*100% ІТ=14,3% Світлана М. ІТ= 3:14*100% ІТ=21,4% Ірина О. ІТ= 4:14*100% ІТ=28,6% Інна Д. ІТ= 8:14*100% ІТ=57,1% Іван К.

ІТ= 1:14*100% ІТ=7,1%

Олег Б. ІТ= 4:14*100% ІТ=28,6%

Додаток В

Результати діагностики тривожності дошкільників експериментальної групи на констатуючому етапі

Етап дослідження Рівень тривожності

Констатуючий Високий Середній Низький 3 33,3% 4 44,4% 2 22,2% Всього дітей: 9

Додаток Г

Результати дослідження рівня тривожності дошкільників контрольної групи на констатуючому етапі

Етап дослідження Рівень тривожності

Констатуючий Високий Середній Низький 1 11,1% 4 44,4% 4 44,4% Всього дітей: 9

Додаток Д

Заняття з елементами казкотерапії для дітей старшого дошкільного віку

Мета: знайомство з відчуттям тривоги, пошук шляхів подолання страхів; створення позитивного настрою.

Хід заняття:

Гра "Створюємо гарний настрій".

Мета: створення позитивної психологічної атмосфери в групі.

Хід проведення. Дорослий і діти ходять по кімнаті і торкаються долоньками.

Щоби настрій гарний мати - треба друзів привітати,

Вправо, вліво повернись і до друга посміхнись.

"Казка про полохливе зайченя"

(для тривожних та невпевнених малят)

Жив собі на світі Зайчик. Маленький, гарненький, із довгими вухами та куцим хвостиком. Дружив він із жабенятами, що мешкали у величезному зеленому болоті. І все було б добре, якби він так не боявся всього на світі: хрусне в лісі гілка, каркне ворона, упаде з гілля листок, а наш Зайчик аж тремтить весь. А про Лисицю й Вовка годі й говорити, про них Зайченя навіть думати боялося.

Якось літом навіть Мишки злякався. Сіроманка додому поспішала, діточок малих годувати, а Зайчик, як завжди, від Лисиці ховався у високій траві. Ось тут вони й зустрілися з Мишкою.

-Ой, матусю-ю-ю!!! - закричав Зайчик,- рятуй мене!

-Чого ти кричиш, дурнику, це ж я, Мишка-Сіроманка! - здивовано вигукнула Мишка.

Зайчик увесь стиснувся в маленький клубочок і не міг від страху очі розплющити.

-Пі-пі-пі,- пропищала Мишка,- Зайчику, це ж я! Подивись.

Малюк розплющив оченята й побачив стару знайому. Вона стояла перед ним та посміхалася.

-Як же ти мене налякала,- з полегшенням видихнув Зайчик,- а більше тут нікого немає? - Злякано озираючись на різні боки,- запитав він.

-Ні, нікого,- відмовила Мишка,- гайда зі мною, малюків допоможеш нагодувати.

-А якщо Лисицю чи Вовка зустрінемо,- тихим, тремтячим голосом запитав Зайчик.

-Хі-хі-хі,- який ти боягузик,- засміялася Мишка,- нікого ми не зустрінемо, адже он моя нірка, ходімо!

- І справді, а я й не помітив,- посміхнувся Зайчик.

Пригрівало тепле сонечко, цвірінькали пташки, лагідний вітерець гойдав траву на галявині. Мишенята наїлися й захотіли гратися.

-Зайка, гайда гратися разом! - покликали вони свого друга. І все товариство

побігло до старого пенька на галявині.

-Ну, сідайте, де ви там? - покликав він мишенят. Малеча вчепилася Зайчикові за шубку, а він почав стрибати через пень:- Раз-два, раз-два. Мишенята сміялися й просили пострибати ще. А потім вони залазили на спинку Зайчикові й з'їжджали з нього, немов діти з гірки. Зайченя навіть на деякий час забуло про те, що постійно всього боїться. Скоро сонечко почало сідати за обрій, і мама Мишка покликала малюків додому. Зайчик попрощався з веселою родиною й попрямував до своєї пухнастої ялиночки, під якою він спав теплими літніми ночами. По дорозі побажав жабенятам спокійної ночі й стрибнув під лапату гілку.

Мабуть, наш герой так і лишився би на все життя страхополохом, якби не один випадок.

Настала зима, дуже сніжна та морозна. Зайчик поміняв свою сіру шубку на сніжно-білу й тепер став зовсім непомітним на свіжому сніжку. Це була велика перевага: ні Лисиця, ані Вовк тепер його не бачили, якщо він сидів тихо й не рухався. Він навіть боятися став менше, бо Лисиця з Вовком тепер рідше виходили з своїх домівок, кому ж охота лапи відморозити? Лише сумно було в зимовому лісі: птахи не співали, тільки інколи каркали ворони та стукав по корі дятел; жабенята поснули на дні ставка на цілісіньку зиму й уже не веселили Зайчика смішними пісеньками. Сумно. Тихо. Холодно.

Інколи, коли день видавався сонячним, гратися виходили веселі мишенята й стрибали по сніжку разом із Зайчиком.

Та якось наш Зайка прокинувся від голосного писку, це злякано пищали його маленькі друзі. По галявині за ними ганялася руда Лисиця. Від голоду вона вже ладна була гризти кору з дерев, аж тут побачила мишенят, що бігли до Зайки в гості.

Хижа Лисиця клацала своїми великими зубами так голосно, що навіть під зайчико-вою ялинкою було чути. Як Зайченя злякалося!!! Аж дихання у нього перехопило. Та раптом він побачив, як Лисиця наздоганяє найменше мишеня, ось-ось схопить!

Мить-і Зайка вистрибнув із-під ялини:

-Гей ти, Рудохвоста, відчепися від малечі!!! І де в нього та сміливість узялася?- тільки Зайчик про це зараз не думав. - Ану, спробуй, дожени мене! І дременув по галявині щодуху. Лисиця облизнулася:

-Як мені поталанило,- пристойний сніданок за стільки днів,- і не роздумуючи, кинулася за Зайченям.

Скільки вона ганялася за ним - невідомо, але дуже швидко Зайчик почав відчувати, як мерзнуть його лапки, і як вони поволі перестають його слухатися. Він вже чув, як важко дихає Лисиця. Мишенята від страху закрили лапками оченята, вони не могли дивитися, як їх найкращого друга впіймають і з'їдять.

-Ось і смерть моя прийшла,- прошепотів Зайчик, ухиляючись який уже раз від Лиски. Та високо-високо підстрибнувши, заплющив очі.

Довкола стало тихо-тихо... Зайка відкрив одне око, потім інше й раптом зрозумів, що лежить він під великим сніговим кучугуром, а Лисиці немає! Від пухнастого снігу він чхнув і потихеньку визирнув назовні. Лисиця бігала по галявині, клацала зубами від люті:

-Та де ж він подівся? Невже доведеться знову спати голодною? Шукала Руда Зайчика, шукала та дарма - пухнастий сніг добре сховав його.

Зрозуміло Зайченя, що не бачить його Рудохвоста на білому сніжку, та й нюхом не чує, бо дуже добре його завалило. Побігала Лиска, побігала та й геть пішла. Посидів ще Зайчик трішки тихенько та й вистрибнув на галявинку. Сніжок виблискував на сонечку, і Зайчикові здалося, що він навіть не такий холодний, як раніше. Аж тут з'явилися мишенята:

-Пі-пі-пі,- Зайчику-Любчику, якби не ти, переловила б нас усіх руда розбійниця!!! Ти такий сміливий та спритний, ми тебе так любимо й пишаємося тобою!

З того часу наш герой став боятися вже менше й зрозумів одну дуже важливу річ: потрібно лише спробувати бути сміливішим, зробити перший крок, і сміливість почне з'являтися сама собою!

Обговорення казки:

- Що боявся зайчик?

- Який випадок допоміг зайчику?

- Що допмогло йому позбутися свого страху?

- А ти хочеш зробити такий крок назустріч сміливості?

- Тоді почни з найпростішого:

- Давайте т домовимось, наступного разу голосно і виразно відповідати на занятті

- А хто хоче розповісти віршик?

Конкурс "Боягузів".

Мета: пошук способів подолання страху.

Хід виконання. Діти і психолог сидять у колі. Психолог починає розповідати про те, чого він боїться. Потім передає естафетну хусточку по колу й усі діти говорять про свої страхи. Наприкінці діти і психолог встають і, узявшись за руки, промовляють хором:

- Страх - страх - страшилко,

- Геть, геть котись!

- На сміх - сміх - смішинку

- Пе - ре - тво - рись!

Заняття з елементами казкотерапії для дітей старшого дошкільного віку

Мета: продовжити знайомство з відчуттям страху, пошук шляхів подолання страхів; розвиток уміння співпереживати й співчувати іншим; створення позитивного настрою.

Хід заняття.

Дорослий: Доброго дня найсміливішим діткам у світі! Хто з вас спробував прислухатися до чарівних історій, які розказує щоночі ваш будинок?

Гра "Ясне сонце".

Мета: забезпечення позитивної психологічної атмосфери в групі.

Хід виконання. Психолог говорить слова і показує жести, а діти за ним повторюють.

Рано встало ясне сонце, заглянуло у віконце,

Ми до нього потяглися, за промінчики взялися,

А тепер присядем трішки: 1 - 2 - 3 - 4,

Посміхнулися і сонечко розвеселили.

"Казка про дівчинку Настю, яка боялася темної комори"

(Автор Ю. Кулешова).

Жила собі дівчинка Настя. Жила з мамою і татом в затишній і великій квартирі. У Насті була своя маленька кімнатка, де разом з нею жили її іграшки. І все було би чудово, але боялася Настя проходити біля темної комори, в якій зберігались різні старі речі і багато баночок з варенням.

Одного разу вся сім'я зібралася снідати на кухні. "Ой, я ж варення забула принести, - сказала мама, - Настя, сходи і візьми в коморі баночку з варенням". Серденько Насті дуже сильно почало битися, вона злякалася, але все ж таки пішла до комори. Підійшла до дверей і зупинилася, бо їй страшно було навіть заглянути в комору, не те щоб зайти туди. Вона постояла біля дверей і повернулася назад на кухню. "Ні, мамусю, - тихенько сказала вона, - ти краще сама принеси варення, а то я не знаю яке узяти". Мама пішла і скоро повернулася з банкою смачного варення.

Цілий день Настя думала про те, що трапилося вранці. Незручно якось вийшло, адже мама просила її допомогти, а вона не змогла виконати доручення.

Ввечері Настя лягла спати у своє тепле, м'яке, затишне ліжечко, поклала біля себе ведмедика і швидко заснула. І приснився Насті дивний сон, наче вся квартира ожила і всі кімнати розмовляють між собою.

"Які гарні у нас господарі, добрі, турботливі, акуратні. А маленька господиня - така мила дівчинка, любить дивитися мультфільми по телевізору", - сказала вітальня.

"У мене Настя часто буває, спить, грається з своїми іграшками і спілкується з друзями, а у вихідні прибирає", - похвалилася дитяча кімната.

"І у мене часто буває, - сказала кухня, - снідає, обідає, вечеряє, допомагає мамі сервірувати на стіл і прибирати з нього, часто потайки від мами бере з серванту цукерки, але я про це нікому не розказую".

"А знаєте, яка вона смішна вранці, така сонна, - сказала ванна кімната, - а коли купається, то так весело грається з мильними бульбашками".

"А до мене вона навіть не заглядає, - хтось тихенько мовив. Це сказала комора і сумно зітхнула.

"Але чому? - вигукнула ванна кімната, - адже у тебе зберігається скільки цікавих речей, скільки всього смачного".

"Коли маленька господиня хворіла і кашляла, у тебе знайшлася для неї баночка меду", - озвалася кухня.

"Напевно вона боїться мене, тому що на самих нижніх полицях зберігається багато речей, покритих пилюкою і павутинням, і взагалі, я темна і нецікава кімната, - сказала комора і тихенько заплакала.

Інші кімнати почали заспокоювати комору. "Але у тебе є так багато старовинних речей, а історії, які вони можуть розказати такі романтичні, загадкові, цікаві", - сказала вітальня.

"Не плач, коморо, я впевнена, що моя господиня обов'язково прийде одного дня до тебе і зрозуміє, що ти зовсім не страшна", - вигукнула дитяча кімната.

Аж тут у віконечко заглянув промінець сонечка і кімнати замовкли.

Прокинулася Настя і думає, приснилося їй це, чи справді вона чула, як кімнати розмовляли. Шкода їй стало комори, зістрибнула вона з ліжечка, побігла до комори, тихесенько відкрила двері. Сонячні промені проникли у темну, маленьку кімнату і Настя побачила, що комора зовсім не страшна, трошки тісно тут, трошки темно, але так загадково. А ось і баночки стоять з її улюбленим варенням.

"Настя, де ти? Біжи мити личко і чистити зуби, пора вже снідати", - долинув голос мами з кухні.

"Я ще прийду до тебе", - пообіцяла Настя і побігла у ванну кімнату.

Коли сім'я сіла снідати, мама знову згадала, що немає на столі варення і хотіла піти по нього до комори.

"Сиди, мамусю, я зараз принесу", - сказала Настя. Вона підбігла до комори, відкрила двері, і, їй здалося, що всі баночки посміхаються. "Я тепер буду часто до тебе приходити", - прошепотіла Настя і погладила стіну.

А ввечері, коли Настя лягала спати, вона подивилася на стіни своєї дитячої кімнати і тихенько спитала: "Чи все я правильно зробила?" І їй здалося, що люстра на стелі весело колихнулася у відповідь, ніби киваючи: "Так, так".

Обговорення:

- Чому Настя боялася заходити до комори?

- Який дивний сон їй приснився?

- Чи вдалося Насті побороти свій страх?

Вправа "Почуття тварин"

Для проведення гри необхідний набір картинок із зображенням відомих варин. Дорослий розкладає по черзі перед дитиною картинки та просить назвати основні якості тварин: наприклад, зайчик - страх, боязливість, лев - сміливість, лисиця- хитрість .

Потім пропонується роздивитися ту чи іншу ситуацію і просить дитину описати свої почуття та стани з допомогою картинок. Якщо дитині важко це зробити, дорослий може прийти на допомогу. Наприклад: "Ти розбив вазу? Ти себе почував як хто? Вибери картинку з таким "тваринним почуття", яке схоже на твоє".

Обговорення поведінки інших звірів в цій ситуації.

Додаток Е

Результати дослідження рівня тривожності дошкільників експериментальної групи на контрольному етапі

Етап дослідження Рівень тривожності

Контрольний Високий Середній Низький 1 11,1% 3 33,3% 5 55,5% Всього дітей: 9

Додаток Є

Результати дослідження рівня тривожності дошкільників контрольної групи на контрольному етапі

Етап дослідження Рівень тривожності

Контрольний Високий Середній Низький 1 11,1% 5 55,5% 3 33,3% Всього дітей: 9

Додаток Ж

Порівняльна діаграма показнків тривожності експериментальної та контрольної групи на обох етапах дослідження

Динаміка показників рівня тривожності дітей експериментальної групи

Динаміка показників рівня тривожності дітей контрольної групи

Тестовий (стимульний) матеріал до методики "Вибери потрібне обличчя".

Малюнки для дівчаток

Тестовий (стимульний) матеріал до методики "Вибери потрібне обличчя".

Малюнки для хлопчиків

Додаток Б

Протокол виявлення тривожності в дітей.

Ім'я : Таня Вік: 5 р. Дата :

Малюнок Висловлення Вибір Веселе обличчя Сумне обличчя 1.Гра з молодшими дітьми Хлопчикові набридло грати + 2.Дитина і мати Я люблю гуляти з мамою + 3.Об'єкт агресії Хочеться вдарити його стільцем + 4.Вдягання Я люблю одягатися на прогулянку + 5.Гра зі старшими дітьми дітьми Мама грає з дитиною + 6.Вкладення спати на самоті Коли йду спати, беру іграшку + 7.Умивання Тому що він умивається + 8.Догана Мама його лає + 9.Ігнорування Тому що тут маля + 10.Агресивність Хтось відбирає іграшку + 11.Збирання іграшок Мама змушує його збирати іграшки + 12.Ізоляція Діти не хочуть з ним грати + 13.Дитина з батьками Батьки грають із ним + 14.Їжа на самоті П'є чай, я теж люблю пити чай +

Аналіз даних.

Число емоційно негативних виборів ІТ = 6 100%

Додаток В

Таблиця індексу тривожності дітей старшої групи.

П.І Обчислення ІТ ІТ(%) Роман Т. ИТ= 8:14*100% ІТ=51,1% Катя І. ІТ= 6:14*100% ІТ=42,8% Ваня С. ІТ= 5:14*100% ІТ=35,7% Руслан Г. ІТ= 1:14*100% ІТ=7,1% Юрій В. ІТ= 9:14*100% ІТ=64,3% Таня М. ІТ= 6:14*100% ІТ=42,8% Ілля П. ІТ= 2:14*100% ІТ=14,3% Мирослав Я. ІТ= 2:14*100% ІТ=14,3% Марина Т. ІТ= 5:14*100% ІТ=35,7% Інга М. ІТ= 8:14*100% ІТ=57,1% Юля Д. ІТ= 7:14*100% ІТ=50% Вітя Н. ІТ= 2:14*100% ІТ=7,1% Сашко К. ІТ= 2:14*100% ІТ=14,3% Світлана М. ІТ= 3:14*100% ІТ=21,4% Ірина О. ІТ= 4:14*100% ІТ=28,6% Інна Д. ІТ= 8:14*100% ІТ=57,1% Іван К.

ІТ= 1:14*100% ІТ=7,1%

Олег Б. ІТ= 4:14*100% ІТ=28,6%

Додаток Г

Результати діагностики тривожності дошкільників експериментальної групи на констатуючому етапі

Етап дослідження Рівень тривожності

Констатуючий Високий Середній Низький 3 33,3% 4 44,4% 2 22,2% Всього дітей: 9

Додаток Д

Результати дослідження рівня тривожності дошкільників контрольної групи на констатуючому етапі

Етап дослідження Рівень тривожності

Констатуючий Високий Середній Низький 1 11,1% 4 44,4% 4 44,4% Всього дітей: 9

Додаток Е

Заняття з елементами казкотерапії для дітей старшого дошкільного віку

Мета: знайомство з відчуттям тривоги, пошук шляхів подолання страхів; створення позитивного настрою.

Хід заняття:

Гра "Створюємо гарний настрій".

Мета: створення позитивної психологічної атмосфери в групі.

Хід проведення. Дорослий і діти ходять по кімнаті і торкаються долоньками.

Щоби настрій гарний мати - треба друзів привітати,

Вправо, вліво повернись і до друга посміхнись.

"Казка про полохливе зайченя"

(для тривожних та невпевнених малят)

Жив собі на світі Зайчик. Маленький, гарненький, із довгими вухами та куцим хвостиком. Дружив він із жабенятами, що мешкали у величезному зеленому болоті. І все було б добре, якби він так не боявся всього на світі: хрусне в лісі гілка, каркне ворона, упаде з гілля листок, а наш Зайчик аж тремтить весь. А про Лисицю й Вовка годі й говорити, про них Зайченя навіть думати боялося.

Якось літом навіть Мишки злякався. Сіроманка додому поспішала, діточок малих годувати, а Зайчик, як завжди, від Лисиці ховався у високій траві. Ось тут вони й зустрілися з Мишкою.

-Ой, матусю-ю-ю!!! - закричав Зайчик,- рятуй мене!

-Чого ти кричиш, дурнику, це ж я, Мишка-Сіроманка! - здивовано вигукнула Мишка.

Зайчик увесь стиснувся в маленький клубочок і не міг від страху очі розплющити.

-Пі-пі-пі,- пропищала Мишка,- Зайчику, це ж я! Подивись.

Малюк розплющив оченята й побачив стару знайому. Вона стояла перед ним та посміхалася.

-Як же ти мене налякала,- з полегшенням видихнув Зайчик,- а більше тут нікого немає? - Злякано озираючись на різні боки,- запитав він.

-Ні, нікого,- відмовила Мишка,- гайда зі мною, малюків допоможеш нагодувати.

-А якщо Лисицю чи Вовка зустрінемо,- тихим, тремтячим голосом запитав Зайчик.

-Хі-хі-хі,- який ти боягузик,- засміялася Мишка,- нікого ми не зустрінемо, адже он моя нірка, ходімо!

- І справді, а я й не помітив,- посміхнувся Зайчик.

Пригрівало тепле сонечко, цвірінькали пташки, лагідний вітерець гойдав траву на галявині. Мишенята наїлися й захотіли гратися.

-Зайка, гайда гратися разом! - покликали вони свого друга. І все товариство

побігло до старого пенька на галявині.

-Ну, сідайте, де ви там? - покликав він мишенят. Малеча вчепилася Зайчикові за шубку, а він почав стрибати через пень:- Раз-два, раз-два. Мишенята сміялися й просили пострибати ще. А потім вони залазили на спинку Зайчикові й з'їжджали з нього, немов діти з гірки. Зайченя навіть на деякий час забуло про те, що постійно всього боїться. Скоро сонечко почало сідати за обрій, і мама Мишка покликала малюків додому. Зайчик попрощався з веселою родиною й попрямував до своєї пухнастої ялиночки, під якою він спав теплими літніми ночами. По дорозі побажав жабенятам спокійної ночі й стрибнув під лапату гілку.

Мабуть, наш герой так і лишився би на все життя страхополохом, якби не один випадок.

Настала зима, дуже сніжна та морозна. Зайчик поміняв свою сіру шубку на сніжно-білу й тепер став зовсім непомітним на свіжому сніжку. Це була велика перевага: ні Лисиця, ані Вовк тепер його не бачили, якщо він сидів тихо й не рухався. Він навіть боятися став менше, бо Лисиця з Вовком тепер рідше виходили з своїх домівок, кому ж охота лапи відморозити? Лише сумно було в зимовому лісі: птахи не співали, тільки інколи каркали ворони та стукав по корі дятел; жабенята поснули на дні ставка на цілісіньку зиму й уже не веселили Зайчика смішними пісеньками. Сумно. Тихо. Холодно.

Інколи, коли день видавався сонячним, гратися виходили веселі мишенята й стрибали по сніжку разом із Зайчиком.

Та якось наш Зайка прокинувся від голосного писку, це злякано пищали його маленькі друзі. По галявині за ними ганялася руда Лисиця. Від голоду вона вже ладна була гризти кору з дерев, аж тут побачила мишенят, що бігли до Зайки в гості.

Хижа Лисиця клацала своїми великими зубами так голосно, що навіть під зайчико-вою ялинкою було чути. Як Зайченя злякалося!!! Аж дихання у нього перехопило. Та раптом він побачив, як Лисиця наздоганяє найменше мишеня, ось-ось схопить!

Мить-і Зайка вистрибнув із-під ялини:

-Гей ти, Рудохвоста, відчепися від малечі!!! І де в нього та сміливість узялася?- тільки Зайчик про це зараз не думав. - Ану, спробуй, дожени мене! І дременув по галявині щодуху. Лисиця облизнулася:

-Як мені поталанило,- пристойний сніданок за стільки днів,- і не роздумуючи, кинулася за Зайченям.

Скільки вона ганялася за ним - невідомо, але дуже швидко Зайчик почав відчувати, як мерзнуть його лапки, і як вони поволі перестають його слухатися. Він вже чув, як важко дихає Лисиця. Мишенята від страху закрили лапками оченята, вони не могли дивитися, як їх найкращого друга впіймають і з'їдять.

-Ось і смерть моя прийшла,- прошепотів Зайчик, ухиляючись який уже раз від Лиски. Та високо-високо підстрибнувши, заплющив очі.

Довкола стало тихо-тихо... Зайка відкрив одне око, потім інше й раптом зрозумів, що лежить він під великим сніговим кучугуром, а Лисиці немає! Від пухнастого снігу він чхнув і потихеньку визирнув назовні. Лисиця бігала по галявині, клацала зубами від люті:

-Та де ж він подівся? Невже доведеться знову спати голодною? Шукала Руда Зайчика, шукала та дарма - пухнастий сніг добре сховав його.

Зрозуміло Зайченя, що не бачить його Рудохвоста на білому сніжку, та й нюхом не чує, бо дуже добре його завалило. Побігала Лиска, побігала та й геть пішла. Посидів ще Зайчик трішки тихенько та й вистрибнув на галявинку. Сніжок виблискував на сонечку, і Зайчикові здалося, що він навіть не такий холодний, як раніше. Аж тут з'явилися мишенята:

-Пі-пі-пі,- Зайчику-Любчику, якби не ти, переловила б нас усіх руда розбійниця!!! Ти такий сміливий та спритний, ми тебе так любимо й пишаємося тобою!

З того часу наш герой став боятися вже менше й зрозумів одну дуже важливу річ: потрібно лише спробувати бути сміливішим, зробити перший крок, і сміливість почне з'являтися сама собою!

Обговорення казки:

- Що боявся зайчик?

- Який випадок допоміг зайчику?

- Що допмогло йому позбутися свого страху?

- А ти хочеш зробити такий крок назустріч сміливості?

- Тоді почни з найпростішого:

- Давайте т домовимось, наступного разу голосно і виразно відповідати на занятті

- А хто хоче розповісти віршик?

Конкурс "Боягузів".

Мета: пошук способів подолання страху.

Хід виконання. Діти і психолог сидять у колі. Психолог починає розповідати про те, чого він боїться. Потім передає естафетну хусточку по колу й усі діти говорять про свої страхи. Наприкінці діти і психолог встають і, узявшись за руки, промовляють хором:

- Страх - страх - страшилко,

- Геть, геть котись!

- На сміх - сміх - смішинку

- Пе - ре - тво - рись!

Заняття з елементами казкотерапії для дітей старшого дошкільного віку

Мета: продовжити знайомство з відчуттям страху, пошук шляхів подолання страхів; розвиток уміння співпереживати й співчувати іншим; створення позитивного настрою.

Хід заняття.

Дорослий: Доброго дня найсміливішим діткам у світі! Хто з вас спробував прислухатися до чарівних історій, які розказує щоночі ваш будинок?

Гра "Ясне сонце".

Мета: забезпечення позитивної психологічної атмосфери в групі.

Хід виконання. Психолог говорить слова і показує жести, а діти за ним повторюють.

Рано встало ясне сонце, заглянуло у віконце,

Ми до нього потяглися, за промінчики взялися,

А тепер присядем трішки: 1 - 2 - 3 - 4,

Посміхнулися і сонечко розвеселили.

"Казка про дівчинку Настю, яка боялася темної комори"

(Автор Ю. Кулешова).

Жила собі дівчинка Настя. Жила з мамою і татом в затишній і великій квартирі. У Насті була своя маленька кімнатка, де разом з нею жили її іграшки. І все було би чудово, але боялася Настя проходити біля темної комори, в якій зберігались різні старі речі і багато баночок з варенням.

Одного разу вся сім'я зібралася снідати на кухні. "Ой, я ж варення забула принести, - сказала мама, - Настя, сходи і візьми в коморі баночку з варенням". Серденько Насті дуже сильно почало битися, вона злякалася, але все ж таки пішла до комори. Підійшла до дверей і зупинилася, бо їй страшно було навіть заглянути в комору, не те щоб зайти туди. Вона постояла біля дверей і повернулася назад на кухню. "Ні, мамусю, - тихенько сказала вона, - ти краще сама принеси варення, а то я не знаю яке узяти". Мама пішла і скоро повернулася з банкою смачного варення.

Цілий день Настя думала про те, що трапилося вранці. Незручно якось вийшло, адже мама просила її допомогти, а вона не змогла виконати доручення.

Ввечері Настя лягла спати у своє тепле, м'яке, затишне ліжечко, поклала біля себе ведмедика і швидко заснула. І приснився Насті дивний сон, наче вся квартира ожила і всі кімнати розмовляють між собою.

"Які гарні у нас господарі, добрі, турботливі, акуратні. А маленька господиня - така мила дівчинка, любить дивитися мультфільми по телевізору", - сказала вітальня.

"У мене Настя часто буває, спить, грається з своїми іграшками і спілкується з друзями, а у вихідні прибирає", - похвалилася дитяча кімната.

"І у мене часто буває, - сказала кухня, - снідає, обідає, вечеряє, допомагає мамі сервірувати на стіл і прибирати з нього, часто потайки від мами бере з серванту цукерки, але я про це нікому не розказую".

"А знаєте, яка вона смішна вранці, така сонна, - сказала ванна кімната, - а коли купається, то так весело грається з мильними бульбашками".

"А до мене вона навіть не заглядає, - хтось тихенько мовив. Це сказала комора і сумно зітхнула.

"Але чому? - вигукнула ванна кімната, - адже у тебе зберігається скільки цікавих речей, скільки всього смачного".

"Коли маленька господиня хворіла і кашляла, у тебе знайшлася для неї баночка меду", - озвалася кухня.

"Напевно вона боїться мене, тому що на самих нижніх полицях зберігається багато речей, покритих пилюкою і павутинням, і взагалі, я темна і нецікава кімната, - сказала комора і тихенько заплакала.

Інші кімнати почали заспокоювати комору. "Але у тебе є так багато старовинних речей, а історії, які вони можуть розказати такі романтичні, загадкові, цікаві", - сказала вітальня.

"Не плач, коморо, я впевнена, що моя господиня обов'язково прийде одного дня до тебе і зрозуміє, що ти зовсім не страшна", - вигукнула дитяча кімната.

Аж тут у віконечко заглянув промінець сонечка і кімнати замовкли.

Прокинулася Настя і думає, приснилося їй це, чи справді вона чула, як кімнати розмовляли. Шкода їй стало комори, зістрибнула вона з ліжечка, побігла до комори, тихесенько відкрила двері. Сонячні промені проникли у темну, маленьку кімнату і Настя побачила, що комора зовсім не страшна, трошки тісно тут, трошки темно, але так загадково. А ось і баночки стоять з її улюбленим варенням.

"Настя, де ти? Біжи мити личко і чистити зуби, пора вже снідати", - долинув голос мами з кухні.

"Я ще прийду до тебе", - пообіцяла Настя і побігла у ванну кімнату.

Коли сім'я сіла снідати, мама знову згадала, що немає на столі варення і хотіла піти по нього до комори.

"Сиди, мамусю, я зараз принесу", - сказала Настя. Вона підбігла до комори, відкрила двері, і, їй здалося, що всі баночки посміхаються. "Я тепер буду часто до тебе приходити", - прошепотіла Настя і погладила стіну.

А ввечері, коли Настя лягала спати, вона подивилася на стіни своєї дитячої кімнати і тихенько спитала: "Чи все я правильно зробила?" І їй здалося, що люстра на стелі весело колихнулася у відповідь, ніби киваючи: "Так, так".

Обговорення:

- Чому Настя боялася заходити до комори?

- Який дивний сон їй приснився?

- Чи вдалося Насті побороти свій страх?

Вправа "Почуття тварин"

Для проведення гри необхідний набір картинок із зображенням відомих варин. Дорослий розкладає по черзі перед дитиною картинки та просить назвати основні якості тварин: наприклад, зайчик - страх, боязливість, лев - сміливість, лисиця- хитрість .

Потім пропонується роздивитися ту чи іншу ситуацію і просить дитину описати свої почуття та стани з допомогою картинок. Якщо дитині важко це зробити, дорослий може прийти на допомогу. Наприклад: "Ти розбив вазу? Ти себе почував як хто? Вибери картинку з таким "тваринним почуття", яке схоже на твоє".

Обговорення поведінки інших звірів в цій ситуації.

Додаток Є

Результати дослідження рівня тривожності дошкільників експериментальної групи на контрольному етапі

Етап дослідження Рівень тривожності

Контрольний Високий Середній Низький 1 11,1% 3 33,3% 5 55,5% Всього дітей: 9

Додаток Ж

Результати дослідження рівня тривожності дошкільників контрольної групи на контрольному етапі

Етап дослідження Рівень тривожності

Контрольний Високий Середній Низький 1 11,1% 5 55,5% 3 33,3% Всього дітей: 9

Додаток З

Порівняльна діаграма показнків тривожності експериментальної та контрольної групи на обох етапах дослідження

Динаміка показників рівня тривожності дітей експериментальної групи

Динаміка показників рівня тривожності дітей контрольної групи

2

Показать полностью… https://vk.com/doc114811392_437499344
2 Мб, 13 мая 2016 в 14:11 - Россия, Москва, МЭГУ, 2016 г., docx
Рекомендуемые документы в приложении