Всё для Учёбы — студенческий файлообменник
1 монета
docx

Студенческий документ № 091424 из МЭГУ

ПЛАН

ВВЕДЕННЯ

1. ВПЛИВ СІМ'Ї НА ФОРМУВАННЯ

ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК У ДІТЕЙ

2. ПРОФІЛАКТИКА НАРКОМАНІЙ

3. ПОКАЗНИКИ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ, МОЖЛИВОСТЕЙ ЙОГО РЕАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАСОБІВ ВПЛИВУ НА ЙОГО ФОРМУВАННЯ

4. ВПЛИВ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ НА ФОРМУВАННЯ ШКІДЛИВИХ ЗВИЧОК У МОЛОДІ

5. ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК ВЕДЕННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ЗАСОБАМИ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВВЕДЕННЯ

Обов'язковою умовою здорового способу життя є відмова від шкідливих звичок, зокрема паління, вживання алкоголю, наркотиків, статевих збочень тощо.

Несприятливий вплив паління на здоров'я пов'язаний насамперед із хімічним складом тютюнового диму, що вдихається, і його високою температурою. З димом в організм надходять нікотин, синильна кислота, оксид вуглецю, аміак, миш'як, радіоактивні полоній-219 і свинець-210, інсектициди, смолисті речовини та багато інших (близько 100) шкідливих речовин, що утворюються внаслідок сухої перегонки тютюну і паперу за температури 250-300 °С. У разі викурювання, наприклад, однієї цигарки в організм надходить від 3 до 8 мг нікотину. Одноразова смертельна доза нікотину для людини становить 60-80 мг. Приблизно така кількість нікотину надходить після викурювання 20-25 цигарок.

Дослідження, проведені у багатьох країнах світу, достеменно свідчать про несприятливі наслідки паління для здоров'я. За даними ВООЗ, паління - пряма або опосередкована причина 20 % усіх смертельних випадків, один із провідних чинників ризику щодо розвитку ішемічної хвороби серця та злоякісних новоутворень легень. Доведено пряму залежність між ризиком смерті від раку легень і кількістю викурених цигарок.

Паління підвищує вміст у крові карбоксигемоглобіну, зумовлює гіпоксію тканин, негативно впливає на функції шлунка та ендокринних залоз, кровоносні судини, зуби, ротову порожнину, погіршує пам'ять і увагу, знижує розумову працездатність. Середня тривалість життя тих, хто палить, на 5- 7 років коротша, ніж тих, хто не палить.

Великою небезпекою (особливо для дітей та вагітних жінок) є вимушене пасивне паління під час перебування у приміщенні, що забруднюється тютюновим димом.

Усі ці дані свідчать про необхідність посилення боротьби з палінням (першими приклад цього мають демонструвати медики) і активізації відповідної профілактичної роз'яснювальної і організаційної роботи.

Зловживання алкоголем також негативно впливає на організм на всіх етапах його розвитку, починаючи з внутрішньоутробного. Під впливом алкоголю можуть настати передчасні пологи, відбувається збільшення перинатальної смертності. З алкогольною інтоксикацією вагітних жінок багато вчених пов'язують зростання в 60-70 разів кількості випадків специфічних виродливостей і порушень розвитку дітей, алкогольного синдрому плода та енцефалопатій. Алкоголь негативно впливає на всі органи і системи організму. Він уражує ЦНС, печінку, травний канал, нирки, серце і судини, поглиблює гіпоксію, інактивує ферменти, спотворює дію ліків, порушує обмінні процеси, кольоровідчуття, знижує інтелект і працездатність, поступово приводячи до майже повної деградації особи. Будучи сильною наркотичною отрутою, алкоголь особливо згубно діє на ЦНС. У мозку його вміст на 75 % більший, ніж у крові, у спинномозковій рідині і печінці - на 50 %. На нервову тканину із самого початку алкоголь справляє паралітичний вплив, ослаблює процеси гальмування в корі головного мозку.

Зловживання алкогольними напоями є причиною більше ніж ЗО % автомобільних катастроф, а 75 % їх жертв - чоловіки в стані алкогольного сп'яніння. Алкоголь - одна з основних причин виробничого та вуличного травматизму (200 г випитої горілки переробляються протягом 10-12 год. і алкоголь виявляється в крові майже протягом доби). Безпечних доз алкоголю не буває. Люди, які зловживають алкогольними напоями, хворіють у середньому вдвічі частіше і в 4 рази довше, ніж особи, що не вживають його. Серед цих людей значно (у 2-5 разів) більша ймовірність хвороб печінки, шлунка, серця і легень, живуть вони в середньому на 10-15 років менше, ніж ті, хто не вживає алкоголю.

1.Особливості способу та стилю життя сімей, існуючі в сім'ях традиції щодо дотримання принципів здорового способу життя, погляди батьків щодо виховання дітей, практика їх виховних технологій та ставлення до здоров'я дітей належать до дієвих чинників мікросоціуму сім'ї, що значною мірою впливають на формування дитячого здоров'я.

Сім'я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Вона має виступати основним джерелом виховання дитини, матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних цінностей прийдешнім поколінням. Саме сім'я повинна передусім залучати дітей до освіти, культури і прищеплювати навички здорового способу життя, загальнолюдські духовні цінності, норми суспільного життя.

Основними методами збереження та зміцнення здоров'я в умовах сім'ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, в тому числі психогігієни, культури міжродинних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.

Серед найважливіших факторів, що мають вплив на здоров'я, - особливості стилю та способу життя, психоемоційний мікроклімат в родині, де виховується дитина, характер стосунків батьків з нею.

Залежно від того, хто і як доглядає дитину, якими є стосунки між дорослими, серед яких виховується дитина, розвиток її може бути нормальним, прискореним або уповільненим.

У сім'ях, які мають дітей шкільного віку (за даними дослідження, проведеного Українським інститутом соціальних досліджень у 2003 р.), батьки вважають, що найактуальнішими проблемами є низькі прибутки та побутові труднощі, а проблеми морального порядку, як стосунки між дорослими членами сім'ї та взаємини між батьками і дітьми, відходять на другий план.

Причинами такого становища дорослі вважають передусім відсутність вільного часу; завантаженість батьків вирішенням питань матеріального утримання сім'ї, що призводить до скорочення до мінімуму часу для спілкування з дитиною, заняття з нею спільними справами, проведення сімейного дозвілля, а це в свою чергу послуговує віддаленню дітей від батьків, психологічному розриву єдності між ними, що має свої наслідки у погіршенні здоров'я дітей.

Це в свою чергу зумовлює те, що дитина більше піддається впливу позадомашнього оточення (однолітки, друзі, старші товариші), які можуть спонукати дитину до вживання алкоголю та тютюну. Часто підлітки бажають здаватися дорослішими або "бути як усі". Формування негативних звичок також спричиняє агресивна повсюдна реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів. До того ж батьки вважають вживання алкоголю та тютюнопаління соціально допустимими явищами.

Значна частина батьків має недостатні знання щодо шкідливості цих звичок в сім'ях та байдуже ставиться до дозволеності дітям перебувати у задимлених сигаретами приміщеннях. Крім безпосереднього негативного впливу цих факторів на здоров'я дітей, це є чинником раннього призвичаювання дітей до алкогольних напоїв та тютюну.

За даними проведеного соціологічного опитування батьків, значна частина дітей дошкільного віку (29,0%) перебуває в приміщеннях, в яких палять дорослі члени родини як у робочі, так і у вихідні дні. У вихідні дні під вплив середовищного паління підпадає значно більше дітей, ніж в будні.

Привертає до себе увагу те, що серед дітей, які виховуються в дитячих дошкільних закладах (ДДЗ), більша частка перебуває в приміщеннях, в яких палять, порівняно з дітьми, які виховуються вдома (31,3 та 27, 1%, відповідно).

Зважаючи на те, що в першій названій когорті діти значний час знаходяться в ДДЗ, їх перебування вдома в умовах частого впливу середовищного паління свідчить про байдуже ставлення батьків до негативного впливу тютюнового диму на організм дитини та їх необізнаність з цього питання.

В ході дослідження виявлено ще одне надзвичайно негативне явище: майже кожна п'ята дитина (18,2%) в умовах сім'ї, в присутності своїх батьків вже до трирічного віку куштувала ті чи інші алкогольні напої, тобто вже мала "алкогольний" досвід.

Деякі батьки (1,5-2,0% батьків) самі пригощають цими напоями своїх дітей та регулярно дають їм випити певну кількість алкогольних напоїв. За їх міркуваннями, це робиться для поліпшення апетиту у дітей.

З дорослішанням дітей частка дітей, які отримували алкогольні напої від своїх батьків, збільшується. Вищенаведені факти свідчать, що в умовах сім'ї дітям прищеплюється думка про дозволеність та допустимість вищеназваних звичок, що є одним з чинників залучення їх ще в шкільному віці до вживання алкоголю та тютюнопаління.

Протидією формування негативних звичок може бути формування свідомої позитивної установки на збереження свого здоров'я, формування ставлення до здоров'я як однієї з найзначніших загальнолюдських цінностей. Зважаючи на те що батьки не завжди приділяють цьому увагу та не всі батьки мають достатні знання з цього питання, виховну функцію, спрямовану на формування позитивно свідомого ставлення до свого здоров'я, має взяти на себе школа.

На теперішній час, в період проведення шкільної реформи, є дуже слушна нагода для включення компоненту охорони здоров'я загалом та охорони репродуктивного здоров'я зокрема до шкільної програми.

5.Термін "фізична культура" має декілька значень. Під ним розуміють "втілення в самому чоловікові, результати використання матеріальних і духовних цінностей, які відносяться до фізичної культури в широкому розумінні, так як засвоєні людиною фізкультурні знання, уміння, навички, які досягнуті на основі використаних засобів фізичного виховання показники розвитку і т.д.

В цьому плані фізичну культуру школяра слідує дивитись не тільки як заняття руховими вправами і процедурами загартування. Поняття "фізична культура" включає ще і широкий круг розумінь, які відносяться до занять про правильний режим раціонального харчування, дотримання правил гігієни, вироблення корисних звичок. Можна сказати, що фізична культура школяра - це оприділений принцип його відношення до свого здоров'я, до розвитку і збереженню можливостей свого організму. На основі цього принципу будується повсякденне життя учні, дякуючи фізичній культурі являється складовою частиною загальної культури.

Такі задачі фізичної культури покладені в шкільній навчальній програмі. В ній ставиться задача виховувати навички культури поведінки, а також формувати у школярів поняття про те, що турбота людини про своє здоров'я, фізичному розвитку і підготовленості є не тільки його особовою справою, але і сприяє вивченню школярами теоретичних знань по фізичній культурі, фізіології і гігієні. В них зберігаються основні положення при руховому режимі, а також при особливостях занять фізичними вправами, їх значення в формуванні життєво важливих рухових навичок у школярів і підготовки їх до праці і захисту Батьківщини, про правила загартовування і необхідності дотримування гігієнічних вимог, про корисні і шкідливі для здоров'я звички.

Принцип всебічного і гармонійного розвитку організму передбачає забезпечення планомірного й цілеспрямованого розвитку всіх його органів та систем і фізичних якостей особи.

Правильне фізичне виховання великою мірою сприяє повноцінному психічному розвиткові дитини та вдосконаленню її рухових функцій.

Організм всебічно розвивається, якщо систематично зазнає дії різноманітних фізичних навантажень, зокрема фізичних вправ. Відомо, що в організмі є понад 630 м'язів і 230 суглобів. Їх нормальне функціонування передбачає інтенсивне і систематичне завантаження кожного з них. Однак у виконані певної вправи бере участь лише обмежена кількість м'язів і суглобів. Тому для оптимального фізичного розвитку необхідно використовувати комплекс різноманітних вправ, які б забезпечували функціонування всіх м'язів і суглобів.

Чим більше м'язів бере участь у виконанні конкретної фізичної вправи, тим істотніші фізіологічні (в органах) і біохімічні (в клітинах) зрушення відбуваються в організмі, тим ефективніший їх вплив на всебічний фізичний розвиток дитини.

Принцип оздоровчої спрямованості фізичної культури полягає в організації фізичного виховання, і зокрема занять фізичними вправами, таким чином, щоб вони сприяли профілактиці захворювань учнів, зміцненню їх здоров'я. В ході фізичного виховання слід забезпечувати таке поєднання роз'яснювальної, виховної роботи і різних форм практичних занять фізичними вправами, при якому фізична культура стає усвідомленим обов'язковим компонентом режиму для школяра. Згідно з "Положенням про фізичне виховання учнів загальноосвітньої школи", система занять школярів фізкультурою і спортом включає такі пов'язані між собою форми:

- уроки фізичної культури;

- фізкультурно - оздоровчі заходи протягом шкільного дня (гімнастика перед уроками, фізкультурні хвилинки під час уроків, ігри й фізичні вправи на перервах і в режимі продовженого дня);

- позакласна спортивно-масова робота (заняття в гуртках фізичної культури і спортивних секціях, спортивні змагання);

- позашкільна спортивно-масова робота та фізкультурно-оздоровчі заходи за місцем проживання учнів (заняття в дитячо-юнацьких спортивних школах, туристичних гуртках і т.д.);

- самостійні заняття учнів фізичними вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах та інше.

Систематичні заняття фізкультурою позитивно впливають на розвиток для учнів в школі та сім'ї, спонукають його дотримуватися правильного режиму і вимог гігієни.

Уроки фізичної культури є основною формою фізичного виховання учнів. Вони обов'язкові для всіх школярів (за винятком тих, хто за станом здоров'я віднесений до спеціальної медичної групи). Уроки повинні активно сприяти успішному здійсненню позакласної і позашкільної роботи з фізичного виховання, формуванню в учнів інтересу і звички до занять фізичними вправами в повсякденному житті. Необхідно підвищувати вплив уроків фізкультури на вдосконалення інших форм фізичного виховання. Відомо, що навіть при якісному проведенні уроків їх безпосередній вплив на фізичний розвиток учнів недостатній. Науковими дослідженнями встановлено, що урок фізкультури забезпечує в середньому лише 11% гігієнічної норми рухової активності школяра. У зв'язку з цим, необхідно збагачувати і правильно поєднувати різні форми фізичного виховання учнів і фізкультурно-оздоровчої роботи.

Особливо велика увага приділяється в школі оздоровчій роботі з ослабленими та хворими учнями. У позаурочний час з ними проводять спеціальні заняття з лікувальної фізкультури.

Спрямованість навчальної і позакласної роботи з фізичної культури на масове охоплення учнів систематичними заняттями фізичною культурою і спортом великою мірою сприяє зміцненню здоров'я вихованців школи, підвищенню рівня їх фізичної і розумової працездатності.

Гімнастика перед заняттями проводиться в школі за 20 хв. до початку уроків. Вона сприяє розв'язанню певних виховних і організаційних завдань. На відміну від ранкової зарядки для гімнастики перед заняттями існують деякі обмеження (виконується в шкільній формі). Проте, все це не знижує її властивості для розвитку фізичної культури школярів. Адже не секрет, що для більшості учнів загальноосвітніх шкіл ранкова гімнастика вдома не стала обов'язковою.

Лише за умови масового залучення дітей до повсякденного виконання ранкової зарядки відпаде необхідність у гімнастиці перед заняттями.

Фізкультхвилинки під час уроків сприяють підвищенню розумової й фізичної працездатності учнів. Видатний російський вчений-педагог К,Д.Ушинський зазначив: "Дайте дитині трохи порухатися, і вона знову подарує вам 10 хвилин уваги, а десять хвилин жвавої уваги, якщо ви зуміли їх використати, дадуть вам більше, ніж цілий тиждень напівсонних занять".

У зв'язку з цим вчені рекомендують відводити на кожному уроці, особливо третьому і наступних, 1-2 хв. для проведення фізькультхвилинки. Перед її початком провітрюється класна кімната. Потім під керівництвом учителя учні виконують ряд фізичних вправ. Особлива увага приділяється тим вправам, які допомагають запобігти негативному впливу сидячого способу життя на фізичний розвиток дитини (порушенню постави і деформації будови тіла), сприяють більшому насиченню організму киснем.

Організоване проведення ігор, змагань та фізичних вправ на великих перервах є важливим фізкультурно-оздоровчим засобом у режимі шкільного дня. Відомо, що ефективність відпочинку учнів і підготовки їх до навчання залежить від того, як вони проводять перерви.

Під час великих перерв рекомендується добирати фізичні вправи у відповідності з віковими можливостями школярів.

Перерви мають проводитися на свіжому повітрі і взимку. При цьому дітям слід постійно рухатись, а вправи виконувати більш інтенсивно. Бажано, щоб усі фізкультурно-оздоровчі засоби на великих перервах здійснювалися в ігровій, а якщо рівень підготовленості учнів приблизно однаковий, то і в змагальній формі. На перервах потрібно організовувати тільки вже засвоєні учнями ігри чи рухові дії.

Щоденне проведення в школі гімнастики перед заняттями, фізкультхвилинок, і рухливих перерв сприяє підвищенню не тільки фізичної, а й розумової працездатності учнів.

Позакласна оздоровча робота і спортивно-масова робота в школі. У позаурочний час у школі проводяться масові фізкультурно-оздоровчі і спортивні заходи. Ними передбачається:

а) більш глибоке засвоєння учнями програмного матеріалу, що вивчається на уроках фізкультури;

б) виконання відстаючими учнями нормативних вимог програми з фізкультури та з державних тестів;

г) організація систематичних занять з різних видів спорту, за інтересами учнів;

д) проведення масових спортивних змагань з різних видів спорту, туризму.

Головна мета позакласного фізкультурно-спортивної роботи полягає в тому, щоб залучити кожного школяра до самостійного, щоденного виконання фізичних вправ на свіжому повітрі. У сучасних умовах учитель фізкультури навчає в середньому 200-300 учнів. Організувати щоденну фізкультурно-масову роботу слід усіма педагогічними засобами привчати учнів до самостійних занять фізичними вправами за місцем проживання.

Всі форми фізкультурно-оздоровчих і спортивних занять, які проводяться в процесі навчальної і позакласної роботи, повинні відповідати головній вимозі - всемірно сприяти залученню кожного учня до щоденних самостійних занять фізкультурою і спортом.

Здоров'я людини також великою мірою залежить від обсягу її знань і практичних умінь у використанні оздоровчих сил природи (в тому числі й холоду) для зміцнення здоров'я й профілактики захворювань. Свідоме застосування загартовуючих процедур потребує від дитини певного рівня фізичної культури. Вона формується в учнів протягом усіх років навчання в школі шляхом роз'яснюванням, переконанням, організації їх практичної діяльності, на уроках та в позакласній роботі.

Вчителі і батьки повинні постійно підкреслювати велику роль загартовування у запобіганні хворобам, зміцнення здоров'я дітей, спонукаючи їх до систематичного використання загартовуючих процедур.

Дані досліджень учених та нагромаджений практичний досвід свідчать про те, що ефективність таких загартовуючих процедур, як обтирання, обливання водою, приймання душу, водні ванни в поєднанні з сонячними та повітряними ваннами дуже висока.

Серед засобів фізкультурно-оздоровчої роботи дуже важливе значення мають гігієнічні умови. Сюди відносяться твердий режим дня, під яким розуміється строго складений розпорядок повсякденного життя, раціонального розприділення часу праці і відпочинку, сну і харчування.

Точне виконання режиму дня виховує в людини такі цінні якості, як дисциплінованість, акуратність і організованість.

В режим дня школяра повинні входити: ранкова гімнастика з водною процедурою. В режимі дня також передбачається строгий порядок і час для харчування, відпочинку і підготовки до сну.

Таким чином, із вище сказаного витікає, що формування у школярів звички займатися фізкультурою включає:

- виховання в учнів інтересу до занять фізичними вправами;

- озброєння їх знаннями по фізичній культурі, фізіології і гігієни людини і вироблення на їх основі переконань в необхідності систематично займатись фізкультурою;

- практичне навчання учнів кожен день самостійно займатись фізичними вправами в режимі шкільного й позашкільного часу.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Закон України "Про освіту". - 1996.

2. Концепція виховання дітей та молоді в національній системі освіти // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - 1996. - №13. - С. 2-15.

3. Національна доктрина розвитку освіти України у ХХІ столітті // Освіта України. - 18 липня 2001. - № 29. - С. 4 -6.

4. Про затвердження Заходів Міністерства освіти і науки України на виконання Указу президента України від 26.03.01 № 203/2001 "Про Національну програму "Репродуктивне здоров'я 2001-2005": Наказ МОН України від 27.04.01 №348 // Інформаційний вісник: вища школа. 2002. - №7. - С. 67-69.

5. Про затвердження Національної програми патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства: Постанова Кабінету Міністрів України від 15.09.99 №1697 // Інформаційний вісник: вища школа. 2002. - №7. - С. 10-20.

6. Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян: Указ президента України від 27.04.99 №456/99 // Інформаційний вісник: вища школа. 2002. - №7. - С.7-9.

7. Про Концепцію розвитку охорони здоров'я населення України: Указ президента України від 07.12.00 №1313/2000 // Інформаційний вісник: вища школа. 2002. - №7. - С. 50-51.

8. Про подальше впровадження міжнародного проекту "Європейська мережа шкіл сприяння здоров'ю в Україні" // Інформаційний збірник Міністерства освіти України. - 1998. - №23. - С. 3-18.

9. Про формування здорового способу життя дітей та підлітків і заборону тютюнокуріння в навчальних закладах та установах МОН України: Наказ МОН України №612 від 10.09.03 // Інформаційний збірник Міністерства освіти і науки України. - 2003. - №20. - С. 29-30.

10. Актуальні проблеми здоров'я та освіти дітей на початку 21 століття: Спільна сесія АМН та АПН України //Педагогічна газета. - 2001. - №8. - С.1-2.

11. Боярська Л., Овдієнко Л. Програма "Школа і здоров'я" // Рідна школа. - 2003. - №11. - С. 55-58.

12. Боярська Л., Солодова І., Котлова Ю. Досвід реалізації програми "Школа і здоров'я" // Рідна школа. - 2003. - №11. - С. 58-60.

13. Гончаренко Т. Знову про здоров'я наших дітей //Початкова освіта. - 01.-№19.-С.10

14. Гордон І. Здоров'я наших дітей: Про санепідемблагополуччя у школах //Директор школи. - 01.-№8.-С.7-11

ВИСНОВОК

Найвища цінність суспільства - людина, її життя і здоров'я. Проте з кожним роком стає все більше факторів, що негативно впливають на життєдіяльність людей. Біді ж краще запобігти, ніж боротись з її наслідками, часто трагічними.

Згадаємо слова Джека Лондона:

"Хмільне завжди простягає нам руку, коли нас спіткала невдача, коли ми підупадаєм на силі, коли ми стомлені, і вказує надзвичайно легкий вихід з такого становища. Але обіцянки ці фальшиві: оманливе душевне піднесення, фізична сила, яку воно обіцяє, примарна: під впливом хмільного, сигарет, наркотиків ми втрачаємо справжні уявлення про цінність речей".

Треба завжди пам'ятати : здоров'я , справжня радість життя і щастя несумісні з тютюном, спиртними напоями і наркотиками.

2. Шкідливі наслідки від прийому наркотичних препаратів науці давно відомі. Однак людство з великим спізненням стало вживати широкомасштабних заходів з боротьби з цим злом. Фактично лише з ХІХ ст. уряди в деяких країнах намагалися заборонити або обмежити вживання і ввезення наркотиків. Але практично лише з початку ХХ ст., коли вживання наркотиків набуло повсюдного поширення, уряди багатьох країн стали проводити серйозні заходи щодо профілактики і усунення наркоманії. Уперше 31-й президент США Герберт Гувер створив Федеральну службу з наркотиків на чолі зі спеціальним комісаром. Надалі майже кожний президент США так чи інакше брав участь у розв'язанні цієї проблеми. Аналогічні служби з"явилися і в інших країнах. У Великобританії в 1968 р. було організовано інститут з вивчення лікарської залежності. В ООН було засновано спеціальний відділ з наркотичних засобів, що виконує різноманітні функції, включаючи і надання допомоги країнам у боротьбі з наркоманією. Проблема наркоманії стає актуальною у всьому світі. Тому останнім часом щороку проводяться міжнародні форуми і конференції для розв'язання проблем боротьби з наркотиками і питань усунення їх нелегального виробництва і торгівлі. У США вироблено програму боротьби з наркоманією і на її основі проводиться кампанія проти наркоманії в п'яти напрямах: 1) посилення митного контролю; 2) посилення поліцейських акцій проти розповсюджувачів наркотиків; 3) проведення заходів щодо виявлення наркоманій (масові обстеження населення); 4) впровадження тривалих і примусових курсів лікування наркоманів, що дорого коштують; 5) уведення до шкільної програми проти наркотичної пропаганди. Навіть діти в Америці включаються в боротьбу проти наркоманії. Вони носять з собою тюбики з червоною фарбою і на будинках торговців наркотиками малюють букву "Х", що є символом креку. А на занедбаних будинках, де животіють наркомани, діти вішають іграшки, ніби - то закликаючи їх до нормального способу життя. Одна з перших моделей профілактики споживання наркотичних засобів була поширена у США у 30-40-і роки. Це заборонна модель. Суть її проста - якщо немає вживання наркотику, то немає і самої проблеми. Людина ж, котра вживає будь-який наркотичний засіб, розглядається як продукт якоїсь вади людського характеру, а не як суспільна проблема. Заборонна модель базується на двох основних принципах - заборона доступності і стриманість від використання наркотику. Усім відоме застосування цієї моделі профілактики до споживання алкоголю - сухий закон 1921-1932 рр. Такий вид профілактики застосовувався також відносно наркотиків (героїну, марихуани, а також кокаїну). Хоча цей вид профілактики і не вирішив проблему, пов'язану зі споживанням наркотиків, ідеї її використовуються в інших програмах, наприклад, в одній з останніх програм "Нульової толерантності до наркотиків". Смисл її полягає у виробленні нульової терпимості до будь - якого наркотику, в будь - якій кількості, в будь - якому місці, в будь - який час. Вона направлена на попит на наркотики і цим намагається зробити самих наркоманів відповідальними за їх поширення. За останнє десятиріччя уперше кількість підлітків - наркоманів у США зменшилася у 2 рази. Для боротьби з наркоманією в різних країнах застосовують різні методи і підходи. Принципи боротьби різняться. Однак загальне, що вони містять, - це санітарна освіта, переконання людей у небезпеці вживання наркотиків, обмеження їх доступності. У нашій країні практично немає розбіжностей із загальноприйнятими заходами боротьби з наркоманією, що застосовуються в більшості країн світу, тому необхідно використовувати зарубіжний досвід, перевірений часом. Боротьба ця будується на основі здорових моральних принципів, властивих духу нашого народу і релігії. За допомогою засобів масової інформації вона містить пропаганду здорового способу життя, популяризацію гігієнічних знань, найширшу санітарно - освітню роботу, виховання гармонійної особистості (розвиток фізкультури і спорту, інтересу до літератури, мистецтва і науки, раціональної організації дозвілля згідно з інтересами і схильностями людини). Першочергове завдання - повністю закрити доступ наркоманії в життя нашого суспільства. Основні зусилля повинні бути направлені на те, щоб не відбулося знайомство з підступним дурманом, щоб закрити шлях до наркотиків, поставивши заслони на їх шляху. Наркоманія - медико - соціальна проблема, тому вимагає комплексного підходу як у клінічному, так і в соціальному плані. Не можна ізольовано формувати свідомість людини, не змінюючи свідомості навколишнього середовища. А це означає, що для боротьби з наркоманією також, як і з іншими соціальними хворобами, необхідне створення здорової соціальної обстановки, політичної стабільності, оздоровлення загальної, економічної і духовно - етичної атмосфери в нашій країні. Боротьба з наркоманією в нашій країні ведеться у двох основних напрямах: профілактика і лікування. Основний напрям нашої медицини - це профілактика захворювання, оскільки всі знають, що будь - яку хворобу простіше попередити, ніж потім лікувати. "Гаси іскру до пожежі", - свідчить народна мудрість. Особливо цей постулат стосується наркоманії і токсикоманії, де профілактиці повинна бути віддана виняткова перевага. Треба проводити боротьбу з наркоманами не лише там, де вони є, але і там, де можуть з'явитися. Профілактика - це складна система комплексних, державних і суспільних, соціально - економічних і правових, медико - санітарних, психолого - педагогічних і психологічних заходів. За суттю вона являє комплекс заходів, направлених на забезпечення високого рівня здоров'я людей, їх творчого довголіття, усунення різних причин захворювань, поліпшення умов праці, побуту і відпочинку, охорону навколишнього середовища. У загальній системі профілактики не можна забувати про боротьбу з алкоголем і палінням, оскільки звикання до них часто уторовує шлях для сильніших отрут. Увесь комплекс профілактичних заходів умовно поділяють на три типи. Первинна профілактика - це в основному соціальна профілактика, масова і найефективніша. Вона передусім направлена на збереження і розвиток умов, що сприяють здоров'ю людини, та на попередження впливу різних несприятливих чинників. Основа цього типу профілактики - утвердження здорового способу життя кожної людини і всього суспільства. Здоровий спосіб життя означає повноту включення людини в різноманітні форми і способи соціальної діяльності відповідно до оптимального і гармонійного розвитку всіх його підструктур - тілесної, психічної, соціальної. Одним з головних моментів у первинній профілактиці наркоманій є загально профілактичні заходи, направлені на усунення всіх причин і умов, що сприяють появі та поширенню цього захворювання. Цілеспрямована робота з профілактики наркоманії, боротьба за здорову людину має починатися з раннього дитинства. За даними анонімного анкетування, в деяких регіонах 89-90% школярів 5-11 класів мають знайомих і друзів, що вживають наркотичні речовини, 35-36% наркотики пропонували спробувати, 42-43% вже пробували і 20% хотіли б випробувати, що це таке, хоч раз у житті. Якщо скласти збірну постать підлітка, то 75% старшокласників палять і 85% вживають алкоголь. Маленькі діти починають формувати свої поняття про паління, культуру вживання алкоголю і наслідки зловживання алкоголем та іншими наркотичними засобами. Тому підготовка профілактичних заходів для дітей цього віку ефективніша, ніж спроба змінити порівняно міцно укорінене уявлення про наркотичні засоби у підлітків старших класів. Значить, треба йти в початкову школу, дитячі садки, щоб не спізнитися. У цю систему повинна включитися вся система освіти, інакше втратимо наших дітей. Однак головна відповідальність за виховання дитини лежить на батьках. З давніх часів існує святий батьківський обов'язок - виховати для своєї Батьківщини повноцінного громадянина, здорового фізично і духовно. З чого складається їх відповідальність? Якими методами вони впливають на своїх дітей відносно вживання наркотичних або токсичних речовин? Правильне виховання полягає в тому, щоб батьки усвідомили, який глибокий вплив вони справляють на дітей і їх поведінку. Батьки - це перші вихователі, що формують погляди, схильності і особистість дитини. Відомо, якщо в сім'ї добрий мікроклімат, спокійна обстановка, повне взаєморозуміння, батьки уважні, дбайливі, намагаються провести дозвілля разом з дітьми, то імовірність появи наркоманії у дітей в цій сім'ї невелика. Статистично встановлено, що більшість наркоманів виховувалися в неблагополучних сім'ях. Важко уявити, як можуть виховувати дітей батьки, котрі страждають на хронічний алкоголізм або наркоманію. Дітям властиво копіювати поведінку своїх батьків, особливо в дошкільний період, коли вони шукають зразок відповідної для ситуації поведінки. Якщо настільки великий негативний приклад батьків, то йому треба протиставити позитивні приклади - життя людей, що прагнуть до гуманних цінностей. Це і буде рятівною протиотрутою наркотичному вірусу. Допомогти таким людям можуть, активно діючи спільно, медичні працівники, викладачі шкіл, середніх спеціальних навчальних закладів, працівники правоохоронних органів. Оскільки наркоманія - це передусім молодіжна проблема, то одним з профілактичних заходів є цілеспрямоване виховання з формуванням у дитини позитивних установок і повноцінної життєвої позиції. Всім людям більшою або меншою мірою властива присутність у свідомості деякого внутрішнього контролера поведінки - необхідність оцінювати свою поведінку відповідно до власних уявлень про те, що і як належить робити, а чого робити не можна. Ці уявлення формуються у процесі розвитку особистості під впливом виховних заходів і зрештою ведуть до оформлення життєвих позицій. У цьому разі заборони як міра впливу на поведінку дітей повинні мати третьорядне значення. Природа людської психіки така, що їй властиво чинити опір заборонам, і що сильніше тиск зверху, то сильніше протидія знизу. Тому головний упор у виховних заходах треба робити на переконання, а не на заборону. Батьки, як правило, винні не тільки в тому, що виховали дітей без чіткого розуміння неприпустимості прийому наркотичних речовин, хоч юридично несуть відповідальність за прийом дітьми наркотиків. Батьки не повинні займати пасивну позицію - вони зобов'язані постійно проводити виховну роботу, бесіди, обговорення. Не можна залишати питання споживання токсичних речовин на самоплив, надаючи дітям можливість спиратися на свій життєвий досвід або досвід друзів, оскільки це може призвести до трагедії. Останнім часом значно зросло число профілактичних програм, які будуються на розвитку альтернатив вживанню наркотичних засобів. Ці програми передбачають залучення дітей і підлітків до різних продуктивних видів діяльності. У житті молоді не повинно бути вакууму, нічим не заповненої душевної пустоти, бездіяльності, негативного відношення до навчання, спорту, праці. Захопленість молодих людей у будь-якій області знань або мистецтва - один з дійових шляхів нормального, нічим не порушеного психофізичного розвитку, що віддаляє юнаків і дівчат від наркотичних засобів. З раннього дитячого віку необхідно формувати різко негативне відношення до будь-яких станів, що штучно спричиняються усілякими речовинами рослинного або хімічного походження. Треба виробляти у свідомості дітей нетерпимість і презирство до будь-яких наркотичних речовин, культивувати у особистості підлітка, яка формується, почуття неприязні й огиди до наркотиків. Особливу увагу потрібно приділити вихованню почуття небезпеки, настороженості до прийому, навіть до одноразового, будь-яких лікарських засобів або інших хімічних агентів, що йдуть поза лікарською порадою, навіть якщо вони вільно продаються в аптеці. Треба вчити дітей любити себе і своє здоров'я. Треба вчити дітей не тільки розпізнавати небезпеку вживання будь-яких незнайомих речовин, але й уміти чинити опір непрямому і прямому примушенню прийняти їх. Наприклад, вчити відмовлятися від пропозиції "тільки спробувати" наркотичну речовину, коли це виходить від однолітків, а також умінню чинити опір негативному лідеру в групі. Уміння чинити опір вимагає певного тренування і містить комбінацію деяких інформаційних і поведінкових стратегій. Передусім, необхідно розвивати уміння розпізнавати міжособистісні і масові форми агітації - реклами алкоголю і сигарет, а також уміння чинити опір їм. Необхідно чіткий розвиток уявлення про вплив наркотиків на здоров'я. Потрібно розвивати в дітях твердість, уміння вирішувати проблеми, приймати рішення, виражати невдоволення, повідомляти про свої потреби. Навчати самосвідомості і самоповазі, зберігаючи оптимістичний настрій, пояснювати, як вирішувати проблеми і спілкуватися з людьми і, звичайно, навчати мистецтву справлятися з неспокоєм і нервозністю без використання наркотиків. Як же можна допомогти цим молодим людям? Ніколи не обмежуйте свого впливу на дитину і не відмовляйтеся від своєї ролі батьків. Звичайно, неможливо повністю захистити дітей від усіх тривог і дурних впливів, тому не старайтеся захистити дитину від всього на світі. Краще з певним тактом і чуйністю наставляйте її, ніколи не забуваючи, що кожна дитина індивідуальна і неповторна. Виявляючи доброту і любов, можна зробити багато для того, щоб підліток відчував себе упевнено і захищено. Це допоможе йому вирости з почуттям самоповаги і безпеки. Крім того, в кожному домі необхідний контроль за вмістом домашньої аптечки. Найкраще, якщо для неї пристосовано спеціальну настінну шафочку із замком, в якій всі ліки розставлені в певному порядку, щоб було помітно їх зникнення. Правильним вихованням можна приглушити схильність до вживання наркотичних речовин. Тому при вихованні "важких" дітей і підлітків необхідний максимум уваги і турботи з профілактики можливого розвитку наркоманії. У процесі виховання кожна молода людина повинна чітко уясняти, що існує свобода волі, що вона дарована людині природою і він вільний поводитися добре, або не дуже добре, або вільний не поводитися погано. Зрештою, відповідальність за своє здоров'я несе кожний з нас. Вторинна, або соціально-медична профілактика направлена на виявлення найбільш ранніх змін в організмі з метою здійснення негайного повного і комплексного лікування, оздоровлення мікросоціального середовища і застосування різних виховних заходів. Дуже важливо, щоб антинаркотична інформація охоплювала всі сім'ї. Саме тут насамперед можна виявити, що хтось з близьких стає на небезпечну дорогу. Батьки зобов'язані завжди бути у стані підвищеної уваги до всіх проблем дитини, повинні активно спостерігати за життям своїх дітей, цікавитися, як вони проводять вільний час, до чого прагнуть, які у них формуються смаки, виникають бажання і вчинки під впливом оточення, мікросоціального середовища. Батьки повинні вловлювати всі зміни, що з'являються в дітях, уміти розбиратися в поведінці і особливостях їх реакцій, оскільки це необхідно для виявлення перших ознак прийому наркотичних речовин. Чому ж батькам так складно помітити, що з їх дитиною щось відбувається? По-перше, початківці-споживачі наркотиків, як правило, дуже обережні. Вони бояться викриття, вимушені переховуватися, брехати, тому дуже погано йдуть на контакт. По-друге, часто у батьків, внаслідок їх зайнятості, не вистачає часу на достатнє спілкування зі своїми дітьми. Більшість батьків не знають, як визначити, чи вживає їх дитина наркотики. Ознаки вживання наркотичних засобів можуть бути різними, залежно від виду наркотиків, доз, частоти прийому і комбінації. Для зручності та наглядності їх можна досить умовно розділити на дві частини: зміну поведінки і зовнішні ознаки. 3. Рухова активність. Одним із найважливіших показників здорового способу життя є обсяг фізичних навантажень. Як безпосередні показники рухової активності, що впливають на визначення здорового способу життя (чи нездорового), використано індикатори про наявність (чи відсутність), характер і обсяг фізичних навантажень, які дають чіткі підстави для розподілу респондентів стосовно цього аспекту здорового способу життя. Харчування. Показовим чинником здорового способу життя є структура (якісний склад) продуктів харчування, що вживаються в повсякденному режимі. Уявлення про ці показники дають відповідні індикатори, структуровані за кількістю вживання продуктів в часі і ступенем їх користі для організму. Шкідливі звички. Питома вага шкідливих звичок (паління, вживання алкоголю, наркотиків, інших хімічних речовин) у комплексі впливів, що визначають спосіб життя, надзвичайно суттєва. Саме тому цей аспект опитування містить велику кількість індикаторів, які досить повно відбивають спектр проблеми - причини не паління, віковий і кількісний зріз тих, хто палить, паління в оточенні, віковий, кількісний і якісний ознаки вживання алкоголю, віковий і структурний аналіз наркотизації, ступінь поінформованості і усвідомлення шкоди подібних звичок. Безпечна сексуальна поведінка, чинник розповсюдження ВІЛ/СНІДу. Статистика поширення в Україні в останні роки захворювань, що передаються статевим шляхом і ВІЛ/СНІДу, дані щодо погіршення репродуктивного здоров'я молоді потребують ретельного вивчення цих явищ у вітчизняному молодіжному середовищі. З огляду на це, опитування містить такі індикатори, що достатньо повно і різноманітно відбивають основні аспекти проблеми: інформацію про початок статевого життя, характеристики статевих контактів молоді, ступінь обізнаності щодо засобів запобігання статевим захворюванням і засобів контрацепції, сексуальну орієнтацію, ступінь задоволення статевим життям, обізнаність з проблеми ВІЛ/СНІДу, ставлення до груп ризику і хворих. 4. Особливості соціально-економічних, політичних труднощів, які переживає наша держава сьогодні, протиріччя розвитку нашого суспільства, деформованість ринкових стосунків гостро вплинули і на школу. В учнів втрачається інтерес до навчання, погіршується дисципліна, знижується антидевіантний імунітет. Відхилення від морально-етичних, правових, гігієнічних, екологічних, психологічних норм життєдіяльності та життєтворчості особистості вимагає від школи застосування запобіжної системи виховання (превентивне), яке забезпечить реалізацію заходів, спрямованих на попередження і подолання відхилень у поведінці школярів і запобігання розвитку різних форм їх асоціальності, аморальності поведінки: правопорушень, поганих звичок (алкоголізму, наркоманії, тютюнопаління, токсикоманії, статевих порушень та їх наслідків - статевої розпусти, венеричних хвороб та СНІДу). Гуманізація школи несе з собою також ідею захисту дитини. Цю функцію має взяти на себе педагог, який найближче стоїть до дитини, а саме - класний керівник. Позиція захисту повинна стати фундаментом роботи з особистістю кожного класного керівника, основою індивідуального підходу до учнів. Це зробить класного керівника справжнім другом дітей, який стоїть на сторожі їх інтересів. Здоров'я людини передбачає процес збереження й розвитку її психічних і фізіологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності за максимальної тривалості життя. Конституцією України життя та здоров'я людини визнані найвищими соціальними цінностями. Здоров'я населення вважається головним критерієм доцільності та ефективності всіх без винятку сфер діяльності держави. Згідно з Указом Президента України "Про заходи щодо розвитку духовності, захисту моралі та формування здорового способу життя громадян" №456/99 від 27 квітня 1999 року одним із напрямів діяльності навчальних закладів має бути впровадження в суспільну свідомість переваг здорового способу життя, формування національного культу соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 1999 року №1697 була затверджена "Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства", спрямована на координацію діяльності органів виконавчої влади всіх рівнів, громадських і релігійних організацій, навчальних і культурно-просвітницьких закладів, пов'язаних із патріотичним вихованням, розвитком духовності, захистом моралі та формуванням здорового способу життя з метою утвердження конституційних положень про те, що людина, її життя та здоров'я, честь та гідність, недоторканість і безпека є найвищою соціальною цінністю. Серед основних заходів, які покликані реалізувати Програму, є вивчення та пропагування кращого досвіду фізичного виховання, формування навичок здорового способу життя у дітей та підлітків. Здоров'я нації в наш час розглядається як показник цивілізованості держави, що відображає соціально-економічне становище суспільства. Саме тому державна політика щодо здорового способу життя формується цілеспрямовано й послідовно. Вона регламентується Законом України "Про охорону дитинства" та державними програмами (Міжгалузевою комплексною програмою "Здоров'я нації на 2002-2011 роки", Національною програмою "Діти України", Цільовою комплексною програмою "Фізичне виховання - здоров'я нації", Національною програмою "Репродуктивне здоров'я нації 2001-2005"), спрямованими на пропаганду здорового способу життя дітей та молоді. Особлива увага проблемі формування культури здоров'я підростаючого покоління приділена в Указі Президента України від 15 березня 2002 року №258/2002 "Про невідкладні додаткові заходи щодо зміцнення моральності в суспільстві та утвердження здорового способу життя". Поняття здорового способу життя включає в себе різноманітні елементи, що стосуються усіх сфер здоров'я: фізичної, психічної, соціальної та духовної. Здоров'я залежить не тільки від біологічних, генетичних і психофізіологічних задатків людини, а й від її культури, що включає різні способи реалізації соціальних та природних сил індивіда. Тому збереження й відновлення здоров'я перебувають у прямій залежності від рівня культури особистості. Поняття "культура здоров'я" формулюють як певний рівень медично-валеологічної грамотності населення, стан соціального благополуччя, ступінь розвитку творчих сил, фізичних, психічних і розумових здібностей людини, виражених в організації її життєдіяльності, у ставленні до самої себе, інших людей, до природи. Основним критерієм культури здоров'я визначають стан оптимальної відповідності, гармонії між біологічним, психологічним і соціальним у житті й діяльності людини. Для збереження та зміцнення здоров'я необхідні рухова активність, повноцінне харчування, додержання режиму праці, відсутність шкідливих звичок. Змушувати людину вести здоровий спосіб життя неможливо, однак прищеплювати, виховувати культуру здоров'я потрібно. За оцінками фахівців, близько 75% хвороб у дорослих є наслідком умов життя в дитячі та молоді роки. Незадовільний стан здоров'я молоді може знижувати рівень національної безпеки, економічні, інтелектуальні та духовні ресурси розвитку суспільства. Незважаючи на значну санітарно-освітню роботу, частина дітей не використовує навички здорового способу життя у практиці. Однією з обов'язкових умов, за яких можливе поліпшення ситуації, є заохочення молоді до здорового способу життя та енергійне впровадження програм збереження і поліпшення здоров'я. Цьому сприятиме утвердження в педагогічній та дитячій свідомості широкого розуміння поняття "здоров'я". Сьогодні здоров'я вже не розглядається як суто медична проблема. Загальноприйнятим у світі є визначення поняття "здоров'я", викладене у Преамбулі Статуту Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ): "Здоров'я - це стан повного фізичного, духовного і соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб або фізичних вад". У Національній доктрині розвитку освіти в Україні серед пріоритетних завдань шкільної освіти визначено й "виховання свідомого ставлення до свого здоров'я та здоров'я інших громадян як найвищої соціальної цінності, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров'я учнів". Свідоме й відповідальне ставлення особистості до власного здоров'я передбачає вільне прийняття рішень і вибір цілей, а також способів, методів і шляхів їх досягнення. Тому педагог, формуючи культуру здоров'я школярів, має допомогти їм усвідомити важливість розумного, дбайливого ставлення до власного здоров'я, прищепити почуття відповідальності, розуміння, що саме здоров'я визначає якість життя; формувати прагнення бути здоровим; сприяти засвоєнню системи знань та практичних навичок здорового способу життя та безпечної поведінки. Робота вчителя має бути спрямована на зміцнення фізичного, морального та психологічного здоров'я дітей, на створення оптимального режиму їх фізичної та психологічної адаптації до підвищених вимог навчального навантаження та ефективної системи подолання таких соціально негативних явищ як наркоманія, куріння, зловживання алкоголем серед дітей та підлітків. Навчання здорового способу життя передбачає систематичний комплекс заходів, спрямованих на усвідомлення здорового способу життя як цінності шкільного колективу, що сприятиме гармонійному розвиткові психофізичних здібностей учнів. Школа має забезпечувати засвоєння учнями комплексу конкретних знань про здоровий спосіб життя, зокрема, про прості та дійові заходи протидії організму інфекціям; значення гігієни, дотримання чистоти, правильного харчування для здоров'я людини; необхідність вакцинації для профілактики хвороб. Турбота про правильну поставу учнів, гігієну їх опорно-рухового апарату, органів слуху та зору має бути предметом особливої уваги педагогів. Важливим напрямом педагогічної діяльності має бути також і навчання учнів гігієни розумової праці з метою уникнення перевантажень. Актуальними залишаються заходи щодо запобігання та протидії з боку школи шкідливим звичкам учнів - курінню, алкоголізму, вживанню наркотиків. У процесі формування навичок здорового способу життя потрібно керуватися такими пріоритетами: вірити в цінність кожної дитини; дотримуватись конфіденційності; надавати позитивну інформацію; бути порадником, а не моралістом; поважати думку й позицію дитини; акцентувати увагу дитини на власних позитивних рисах, характеристиках і здобутках. Необхідно дотримуватися таких принципів профілактичної роботи: відповідність змісту роботи потребам особистості: вивчення існуючих потреб та орієнтація змісту, форм роботи на їх задоволення; своєчасне виявлення підлітків "групи ризику" та надання їм допомоги; активізація зворотного зв'язку: надавати можливість учням висловлювати свої думки та почуття; добровільність: мотивувати та пропонувати, а не примушувати та диктувати; позитивна спрямованість: зміцнення позитивної позиції особистості щодо власної спроможності підтримання оптимального стану здоров'я; опертя на позитивні моменти - не стільки залякувати наслідками шкідливих звичок, скільки привертати увагу й посилювати симпатію до людей, які дотримуються здорового способу життя; розвінчувати створювані рекламними кампаніями стереотипи "героїв з цигаркою", які асоціюються з активністю та процвітанням; об'єктивність: інформація не повинна зводитись до залякування або формальних гасел; слід пам'ятати, що некваліфікована, необережна інформація може створити атмосферу таємничості та загадковості, спровокувати реакцію на "заборонений плід"; доцільно уникати мілітаризованої термінології; залучення батьків, медичних працівників, психологів, соціологів, юристів до пропаганди та сприяння утвердженню у свідомості учнівської молоді принципів здорового способу життя; систематичність: вся профілактична робота з превентивного виховання має передбачати комплекс заходів, спрямованих на формування свідомого ставлення до власного здоров'я; врахування вікових та індивідуальних особливостей дітей. Дослідники виявили, що в ході лекції учнями засвоюється 5% наданої їм інформації, бесіди - 10%, перегляду телепередач - 30%, щотижневої виховної роботи - 45%, рольової гри - 60%. Доцільно враховувати, що найбільш ефективними у процесі формування культури здоров'я особистості є інтерактивні методи роботи із застосуванням елементів тренінгів, гри та оздоровчих вправ. Згідно з Наказом Міністерства освіти і науки України від 05.05.03 №272 2003-2004 навчальний рік оголошено роком здорового способу життя та фізкультурно-оздоровчої роботи. З метою реалізації завдання формування навичок у дітей та підлітків здорового способу життя у практику роботи загальноосвітніх навчальних закладів рекомендуємо впроваджувати такі форми організації превентивного виховання: - уроки валеології, охорони та безпеки життєдіяльності; - гурткові, клубні та факультативні заняття; - анкетування, тестування; - облік учнів, схильних до правопорушень, куріння, вживання алкогольних та наркотичних речовин; - тематичні лекції, колективні та індивідуальні бесіди; - дні, тижні здоров'я та профілактики шкідливих звичок; - шкільні спартакіади, естафети, спортивні та туристичні змагання; - колективні творчі справи; - родинні свята та свята здоров'я; - рольові ігри, вікторини, ігрові програми; - екскурсії та походи по рідному краю; - години спілкування на свіжому повітрі; - психологічні тренінги; - валеологічні тренінги; - суди над шкідливими звичками; - диспути, дискусії, круглі столи; - служба довіри; - профілактичні консультації; - регулярний випуск радіогазет та настінної інформації; - презентація матеріалів періодичної преси; - перегляд та обговорення кінофільмів; - використання елементів народної системи духовно-фізичного розвитку особистості (прислів'я, приказки, рухливі ігри, фізична культура козаків) під час проведення навчальних занять; - співпраця з батьками (з проблеми формування культури здоров'я учнів), підвищення їх педагогічної культури шляхом організації лекцій, круглих столів, бесід, консультацій, розробки пам'яток тощо. Завданням кожного навчального закладу освіти має бути забезпечення здорового способу життя всьому шкільному колективу завдяки створенню такого навколишнього середовища, яке сприяло б зміцненню здоров'я.

Показать полностью… https://vk.com/doc50106178_6882412
65 Кб, 3 сентября 2011 в 13:27 - Россия, Москва, МЭГУ, 2011 г., docx
Рекомендуемые документы в приложении