Студенческий документ № 00008842 из ДЮИ

Пользователь вс, 02.06.2013 18:10

Балашова Ю.В студентка 319 навч. групи факультету права Донецький юридичний інститут МВС України Самозахист як спосіб захисту цивільних прав Самозахист прав як елемент механізму правового регулювання, який надає можливість оперативного захисту, знаходив законодавче закріплення у найдавніших правових джерелах і сучасному законодавстві різних держав.

Інститут самозахисту є відносно новим для українського цивільного законодавства, що породило значну розбіжність в думках щодо його змісту, а також украй обмежене застосування норми, присвяченої самозахисту [2].

Дослідження інституту самозахисту цивільних прав здійснювалося в різноманітних аспектах. Питання самозахисту розглядалося в роботах Д.І Мейєра, В.І Синайського, К.Н Анненкова. Окремі теоретичні та практичні аспекти застосування самозахисту цивільних прав вивчалися в роботах таких правознавців як Т.Є Абова, Ю.Г Басин, Н.І Клейн, Є.А Суханов. Проте, аналіз наукової літератури свідчить про відсутність єдиного підходу до багатьох аспектів самозахисту. Залишаються дискусійними питання, які стосуються правової природи права на самозахист, суб'єктів, об'єктів, заходів самозахисту, підстави виникнення та меж здійснення права на захист [3].

Окремі аспекти порушеної проблеми, зокрема вивчення самозахисту, зміст та практичне застосування статті 19 Цивільного кодексу України, залишаються невирішеними на теоретичному рівні. Наведене обумовлює актуальність обраної теми дослідження.

Метою статті є визначення змісту самозахисту як способу захисту цивільних прав, поняття та співвідношення його зі схожими інститутами цивільного права. Завданнями статті є визначення поняття та значення самозахисту як способу захисту цивільних прав, аналіз наукової літератури та розгляд різних підходів щодо змісту цього інституту цивільного права, висвітлення загальних критеріїв правомірності самозахисту, аналіз необхідної оборони як елементу самозахисту цивільних прав.

Самозахист - це особливий випадок захисту, специфіка якого виявляється в тому, що управлена особа безпосередньо своїми діями може захистити порушене право [5]. Характерними ознаками права на самозахист є такі:

1) воно надає особі можливість самостійно здійснювати захист, не звертаючись до юрисдикційного органу (що не виключає можливість товариської допомоги та сприяння органів, що не вирішують справу по суті);

2) це право виникає у разі порушення чи створення реальної загрози порушення прав або інтересів; 3) це право може реалізуватися за допомогою заходів, які відповідають загальним або спеціальним критеріям правомірності, що відрізняє самозахист від самоуправства, дії під час якого вчиняються з порушенням встановленого порядку;

4) воно є цільовим правом і здійснюється з метою попередження, припинення порушення права або ліквідації наслідків порушення, що відрізняє самозахист від самосуду, спрямованого на покарання Самозахист може мати місце з боку як фізичною, так і юридичної особи.

Самозахист допускається за таких умов: а)має місце порушення цивільного права або небезпека його порушення; б)існує необхідність припинення (попередження) порушення власними силами; в)заходи самозахисту адекватні ступеню небезпеки правопорушення, тобто заподіяння шкоди порушнику чи іншій особі має бути санкціонованими законом, не виходити за межі дозволеного.

Скачать файлы